Дюрбе Ахмед-бея та Кенаса (Бахчисарай): різниця між сторінками

Матеріал з Кримології
(Різниця між сторінками)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
м (Імпортовано 1 версія)
 
ua>Ірина Бучнєва
(Вставлено фото в картку)
 
Рядок 1: Рядок 1:
{{Визначна пам’ятка}}
{{Культова споруда
'''Дюрбе кубовидне''' ('''Дюрбе Ахмед-бея''') — пам'ятка архітектури, що розташована по вул. Будьоного на території міста [[Бахчисарай]] [[Автономна Республіка Крим|Автономної Республіки Крим]].
|країна = Україна ([[Тимчасово окупована територія України|на окупованій території]])
|зображення = Караимская кенаса на Чуфут-Кале, 2021, 02.jpg
|стан = аварійний
|карта розташування = Україна#Україна Крим
|commons =
}}{{External media
|align  = right
|width  = 300
|image1 = [http://karai.crimea.ua/uploads/posts/2009-11/1257318376_c-038.jpg Сучасний вигляд кенаси]
}}
'''Бахчисарайська [[кенаса]]''' — культова споруда [[Караїми|караїмів]], пам'ятник архітектури місцевого значення. Знаходиться за адресою вул. Леніна, 67 (не плутати з кенаси в Чуфут-Кале, що знаходиться під [[Бахчисарай|Бахчисараєм]]). Про її значущість говорить той факт, що за караїмським статутом XIX століття обов'язки [[Гахам]]а до проведення чергових виборів покладалися на старшого Газана бахчисарайської кенаси.


== Архітектура ==
== Історія ==
Невелика кам'яна споруда кубічної форми зі стороною 7,15 м, яка переходять з чотирикутника на восьмикутник, що тримає баню. Перекрита напівсферичним куполом на вітрилах. Облицьована каменем по рядової кладки. Купол складений із черепашника. Стіни всередині покриті штукатуркою. Поруч із гробницею розташований мімбер, який являє собою кам'яну восьмикутну в плані башточку у вигляді мінарету, увінчану шатром. До неї веде зовнішні сходи зі сходинками з кам'яних плит.
Є відомості про дві караїмські кенаси, які діяли в Бахчисараї до Кримської війни. Можливо, другим будинком молитви названий бет мідраш&nbsp;— приходська школа. Де вони знаходилися, нині немає відомостей. У 1870&nbsp;р. караїми зводять новий, більш просторий будинок молитви. Будівля збереглася до нашого часу, хоч і в спотвореному в пізніші часи вигляді.<ref name="Дзюба">{{Cite web |url=https://culture.voicecrimea.com.ua/uk/kenasa-v-misti-sadiv/ |title=Дзюба О. Кенаса в місті садів // Голос Криму. Культура |accessdate=8 жовтня 2020 |archive-date=16 жовтня 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20201016210805/https://culture.voicecrimea.com.ua/uk/kenasa-v-misti-sadiv/ }}</ref>


== Збереження ==
Будівля бахчисарайської кенаси виконана з обробленого каменю-вапняку<ref>{{Стаття|author=Д. А. Прохоров|title=Караимская община Бахчисарая в конце XVIII – начале XX вв|url=http://maiet.cfuv.ru/wp-content/uploads/2016/12/018proxorov-1.pdf|language=|видання=Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии|тип=|date=2016|місяць=12|число=|том=|номер=XX|pages=445—508|issn=|accessdate=2 вересня 2020|archivedate=17 квітня 2021|archiveurl=https://web.archive.org/web/20210417203139/https://maiet.cfuv.ru/wp-content/uploads/2016/12/018proxorov-1.pdf}}</ref>.
Об'єкт був включений до списку пам'яток архітектури постановою Ради міністрів Української РСР в 1963 році<ref>{{Cite web|url=https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/970-63-п#Text|website=zakon.rada.gov.ua|accessdate=2020-08-31|title=Постанова Ради міністрів УРСР від 24 серпня 1963 р. N 970|last=|first=|date=|publisher=|language=|archive-date=5 травня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210505170634/https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/970-63-п#Text}}</ref> . У 2020 включений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України<ref>{{Cite web|title=Кабінет Міністрів України - Про внесення об’єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України|url=https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-vnesennya-obyektiv-kulturnoyi-spadshchini-nacionalnogo-znachennya-do-derzhavnogo-reyestru-t250620|website=www.kmu.gov.ua|accessdate=2020-08-31|language=ua|archive-date=27 червня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200627101318/https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-vnesennya-obyektiv-kulturnoyi-spadshchini-nacionalnogo-znachennya-do-derzhavnogo-reyestru-t250620}}</ref>. З 2014 року пам'ятка перебуває в зоні [[Анексія Криму (2014)|російської окупації]], окупаційною владою пам'ятку включено до переліку об'єктів культурної спадщини Росії федерального значення<ref>{{Cite web |url=http://sevmuseum.ru/wp-content/uploads/2016/12/2073-РАСПОРЯЖЕНИЕ-Правительства-РФ-от-17.10.2015-N-2073-р.pdf |title=Распоряжение правительства РФ от 17 октября 2015 г. № 2073-р |accessdate=31 серпня 2020 |archive-date=19 серпня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190819065829/http://sevmuseum.ru/wp-content/uploads/2016/12/2073-РАСПОРЯЖЕНИЕ-Правительства-РФ-от-17.10.2015-N-2073-р.pdf }}</ref>.


Як і інші дюрбе, які збереглися у Криму, ця споруда виконувала функції мавзолею, в якому був похований Ахмед-бей, який помер 1577&nbsp;р., про що повідомляється на надмогильній стелі, знайденій 1921&nbsp;р. поблизу входу у мавзолей. Подібні споруди (мечеті) є у Східному Криму, і там їх датують XIII і поч. XVI&nbsp;ст. Подібне [[Дюрбе в селі Айвове|дюрбе]] збереглося також у с. [[Айвове]] Бахчисарайського району.
Відомо, що в кенасі зберігалася срібна гуртка з дарчим написом «Бахчисарайському караїмському товариству», подарована в [[1847]] імператрицею [[Олександра Федорівна (дружина Миколи I)|Олександрою Федорівною]] під час відвідування царською сім'єю Бахчисарая. У [[1910]] роціку ця кружка разом з іншими цінностями бахчисарайської кенаси була викрадена і згодом перетоплена.
 
Всередині кенаси було все традиційно&nbsp;— зал молитви біля північного боку закінчувався мошав зеккенім&nbsp;— місцями для старих, і жіночим балконом над ними. Вхід для чоловіків було розташовано в цоколі, для жінок&nbsp;— на рівні другого поверху, куди вели сходи. Будівлю прикрашали аркові вікна з різьбленими лиштвами. Первісний вигляд фасадів частково зберігся до нашого часу. Поруч із кенасою був мідраш, що містився в окремому кам'яному будинку.<ref name="Дзюба"/>
 
[[7 квітня]] [[1930]] року кенаса була закрита рішенням Бахчисарайської міськради й передана для потреб друкарні Кримполіграфтреста.
 
За радянських часів в будівлі знаходився актовий зал Палацу піонерів. Постановою Ради міністрів Криму від 14.12.1992 №&nbsp;261 будівля колишньої кенаси включено до реєстру пам'яток архітектури. У 2010 році будівлю кенаси передано на баланс [[Бахчисарайський державний історико-культурний заповідник|Бахчисарайського заповідника]] для створення на його базі етнографічного музею історії та культури кримських караїмів<ref>{{Cite web |url=http://kale.at.ua/news/peredacha_kenasa_v_g_bakhchisarae/2011-03-10-71 |title=Передача кенаса в г. Бахчисарае |accessdate=2 вересня 2020 |archive-date=12 січня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210112093741/https://kale.at.ua/news/peredacha_kenasa_v_g_bakhchisarae/2011-03-10-71 }}</ref>. 2020 року Кенасу внесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України<ref>{{Cite web |url=https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/518-2020-п#Text |title=Постанова Кабінету міністрів України від 25 червня 2020 р. № 518. Про внесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України |accessdate=2 вересня 2020 |archive-date=11 жовтня 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20201011134810/https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/518-2020-п#Text }}</ref>
 
Нині будівля знаходиться на [[Анексія Криму (2014)|окупованій Росією території]] та перебуває в аварійному стані<ref>{{Cite web |url=http://www.sobytiya.info/news/12/26816 |title=Караимская кенаса в Бахчисарае находится в аварийном состоянии |accessdate=2 вересня 2020 |archive-date=10 квітня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210410115533/http://www.sobytiya.info/news/12/26816 }}</ref>.
 
==== Газани ====
[[Файл:Саппак-Карабаджак_Исаак_Самуилович.jpg|міні|Саппак-Карабаджак Ісаак Самуїлович&nbsp;— останній газан караїмської кенаси в Бахчисараї.]]
{| class="wikitable"
! роки служби
! ПІБ
! Посада
|-
| 1844-1846
| Соломон Абрамович Бейм (1819—1867)
| виконувач обов'язків<ref>ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 1,л. 144; ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 85, л. 53; Новороссийский календарь на 1845.&nbsp;— Одесса, 1844.&nbsp;— С. 204.</ref>
|-
| 1846-1860
| Соломон Абрамович Бейм
| старший газан<ref>Указ Таврического губернского правления от 9 октября 1846 года</ref>
|-
| (1844—1846) -1858
| Давид Болек
| молодший газан<ref>Новороссийский календарь на 1845.&nbsp;— Одесса, 1844.&nbsp;— С. 204; Новороссийский календарь на 1859 год.&nbsp;— Одесса, 1858.&nbsp;— С. 318; ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 1, л. 143; ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 1, л. 144.</ref>
|-
| 1 858
| Авраам Сімович Тепса (1815—1865)
| виконувач обов'язків молодшого газана<ref>ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 21, л. 32-33; ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 33, л. 5; ГАРК, ф. 241, оп. 1,д. 44, л. 35; ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 85, л. 42; ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 85, л. 42; Новороссийский календарь на 1860 год.&nbsp;— Одесса, 1859.&nbsp;— С. 331—332; Новороссийский календарь на 1867 год.&nbsp;— Одесса, 1866.&nbsp;— Отделение III.&nbsp;— С. 55-56</ref>
|-
| 1859-1866
| Авраам Сімович Тепса (1815—1865)
| молодший газан
|-
| 1864
| Самуїл Ноевич Коген-Чавуш
| газан<ref>Список подписчиков на книгу «Ган Эден» Аарона бен Эльягу. Евпатория.&nbsp;— 1864.</ref>
|-
| 1867-1893
| Юфуда Соломонович Хаджі-Узун (1836—1893)
| старший газан<ref>ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 666, л. 18-19; ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 105, л. 1; Новороссийский календарь на 1868 год.&nbsp;— Одесса, 1867.&nbsp;— Отделение III.&nbsp;— С. 69-70; Брачный договор 1881 года (Бахчисарай) // Карай-Битиклиги.</ref>
|-
| 1894-1899
| [[Султанський Ісаак Мордехайович|Ісаак Мордехаевіч Султанський]]
| старший газан
|-
| 1904-1930
| Ісаак Самуїлович Сапак
| молодший газан
|}


== Примітки ==
== Примітки ==
{{reflist}}
<references responsive="" />
 
== Література ==
 
* Бахчисарайская кенаса: внутренний вид // [[Караимская жизнь]].&nbsp;— Москва, 1911.&nbsp;— Кн. 3-4. (август-сентябрь).&nbsp;— С. 83.
* Бахчисарайский кенаса // Караимская жизнь.&nbsp;— Москва, 1911.&nbsp;— Кн. 5-6. (октябрь-ноябрь).&nbsp;— С. 126.
* Дело об ограблении бахчисарайской кеннаса // Караимская жизнь.&nbsp;— Москва, 1911.&nbsp;— Кн. 1 (июнь).&nbsp;— С. 125.
* {{Стаття|author=Ельяшевич В. А., Шайтанов С. И.|title=Лувах газзаним|видання=Известия Духовного управления караимов Республики Крым|url=http://karaimspiritual.org/upload/izvestia/24.pdf|place=Евпатория|date=2017|номер=24|pages=2—18|ref=Ельяшевич, Шайтанов|accessdate=2 вересня 2020|archivedate=15 листопада 2017|archiveurl=https://web.archive.org/web/20171115223820/http://karaimspiritual.org/upload/izvestia/24.pdf}}
 
== Посилання ==


== Джерела ==
* [http://wikimapia.org/#lang=ru&lat=44.749343&lon=33.878193&z=19&m=b&show=/32405577/ru/ул-Ленина-67 Кенасса на Вікімапія] {{Webarchive|url=https://www.webcitation.org/61CZ2O6Sc?url=http://wikimapia.org/#lang=ru&lat=44.749343&lon=33.878193&z=19&m=b&show=/32405577/ru/ул-Ленина-67 |date=25 серпня 2011 }}
* Памятники градостроительства и архитектуры УССР.&nbsp;— К.: Будівельник, 1985 г., т. 2, с. 310
* [https://www.pslava.info/BaxchysarajM_Chufut-Kale_KenasaVelyka,132924.html Прадідівська слава. Кенаса]
* [[Байцар Андрій Любомирович|Байцар Андрій]]. Географія Криму: навч.-метод. посібник / А.&nbsp;Л.&nbsp;Байцар.&nbsp;— Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2017.&nbsp;— 358 с.


[[Категорія:Пам'ятки архітектури Криму]]
{{кенаси}}
[[Категорія:Архітектура Бахчисарая]]
{{Бібліоінформація}}
[[Категорія:Дюрбе Бахчисарая]]
[[Категорія:Кенаси Криму]]
[[Категорія:Культові споруди Бахчисарая]]
[[Категорія:Вікіпедія:Статті з іншим значенням на Вікіданих]]

Версія за 16:54, 25 липня 2023

Шаблон:External media Бахчисарайська кенаса — культова споруда караїмів, пам'ятник архітектури місцевого значення. Знаходиться за адресою вул. Леніна, 67 (не плутати з кенаси в Чуфут-Кале, що знаходиться під Бахчисараєм). Про її значущість говорить той факт, що за караїмським статутом XIX століття обов'язки Гахама до проведення чергових виборів покладалися на старшого Газана бахчисарайської кенаси.

Історія

Є відомості про дві караїмські кенаси, які діяли в Бахчисараї до Кримської війни. Можливо, другим будинком молитви названий бет мідраш — приходська школа. Де вони знаходилися, нині немає відомостей. У 1870 р. караїми зводять новий, більш просторий будинок молитви. Будівля збереглася до нашого часу, хоч і в спотвореному в пізніші часи вигляді.[1]

Будівля бахчисарайської кенаси виконана з обробленого каменю-вапняку[2].

Відомо, що в кенасі зберігалася срібна гуртка з дарчим написом «Бахчисарайському караїмському товариству», подарована в 1847 імператрицею Олександрою Федорівною під час відвідування царською сім'єю Бахчисарая. У 1910 роціку ця кружка разом з іншими цінностями бахчисарайської кенаси була викрадена і згодом перетоплена.

Всередині кенаси було все традиційно — зал молитви біля північного боку закінчувався мошав зеккенім — місцями для старих, і жіночим балконом над ними. Вхід для чоловіків було розташовано в цоколі, для жінок — на рівні другого поверху, куди вели сходи. Будівлю прикрашали аркові вікна з різьбленими лиштвами. Первісний вигляд фасадів частково зберігся до нашого часу. Поруч із кенасою був мідраш, що містився в окремому кам'яному будинку.[1]

7 квітня 1930 року кенаса була закрита рішенням Бахчисарайської міськради й передана для потреб друкарні Кримполіграфтреста.

За радянських часів в будівлі знаходився актовий зал Палацу піонерів. Постановою Ради міністрів Криму від 14.12.1992 № 261 будівля колишньої кенаси включено до реєстру пам'яток архітектури. У 2010 році будівлю кенаси передано на баланс Бахчисарайського заповідника для створення на його базі етнографічного музею історії та культури кримських караїмів[3]. 2020 року Кенасу внесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України[4]

Нині будівля знаходиться на окупованій Росією території та перебуває в аварійному стані[5].

Газани

Саппак-Карабаджак Ісаак Самуїлович — останній газан караїмської кенаси в Бахчисараї.
роки служби ПІБ Посада
1844-1846 Соломон Абрамович Бейм (1819—1867) виконувач обов'язків[6]
1846-1860 Соломон Абрамович Бейм старший газан[7]
(1844—1846) -1858 Давид Болек молодший газан[8]
1 858 Авраам Сімович Тепса (1815—1865) виконувач обов'язків молодшого газана[9]
1859-1866 Авраам Сімович Тепса (1815—1865) молодший газан
1864 Самуїл Ноевич Коген-Чавуш газан[10]
1867-1893 Юфуда Соломонович Хаджі-Узун (1836—1893) старший газан[11]
1894-1899 Ісаак Мордехаевіч Султанський старший газан
1904-1930 Ісаак Самуїлович Сапак молодший газан

Примітки

  1. ↑ 1,0 1,1 Посилання доступне в режимі редагування
  2. ↑
  3. ↑ Посилання доступне в режимі редагування
  4. ↑ Посилання доступне в режимі редагування
  5. ↑ Посилання доступне в режимі редагування
  6. ↑ ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 1,л. 144; ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 85, л. 53; Новороссийский календарь на 1845. — Одесса, 1844. — С. 204.
  7. ↑ Указ Таврического губернского правления от 9 октября 1846 года
  8. ↑ Новороссийский календарь на 1845. — Одесса, 1844. — С. 204; Новороссийский календарь на 1859 год. — Одесса, 1858. — С. 318; ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 1, л. 143; ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 1, л. 144.
  9. ↑ ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 21, л. 32-33; ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 33, л. 5; ГАРК, ф. 241, оп. 1,д. 44, л. 35; ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 85, л. 42; ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 85, л. 42; Новороссийский календарь на 1860 год. — Одесса, 1859. — С. 331—332; Новороссийский календарь на 1867 год. — Одесса, 1866. — Отделение III. — С. 55-56
  10. ↑ Список подписчиков на книгу «Ган Эден» Аарона бен Эльягу. Евпатория. — 1864.
  11. ↑ ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 666, л. 18-19; ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 105, л. 1; Новороссийский календарь на 1868 год. — Одесса, 1867. — Отделение III. — С. 69-70; Брачный договор 1881 года (Бахчисарай) // Карай-Битиклиги.

Література

  • Бахчисарайская кенаса: внутренний вид // Караимская жизнь. — Москва, 1911. — Кн. 3-4. (август-сентябрь). — С. 83.
  • Бахчисарайский кенаса // Караимская жизнь. — Москва, 1911. — Кн. 5-6. (октябрь-ноябрь). — С. 126.
  • Дело об ограблении бахчисарайской кеннаса // Караимская жизнь. — Москва, 1911. — Кн. 1 (июнь). — С. 125.

Посилання

Шаблон:Кенаси

Отримано з http://krymology.info/index.php?title=Дюрбе_Ахмед-бея&oldid=1924