Леві-Бабович Товія Сімович та Люсий Олександр Павлович: різниця між сторінками

Матеріал з Кримології
(Різниця між сторінками)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
м (Імпортовано 1 версія)
 
ua>BunykBot
м (Виправлена суміш розкладок)
 
Рядок 1: Рядок 1:
{{Архієрей
{{Науковець
| ім'я              = Леві-Бабович Товія Сімович
| ім'я              = Люсий Олександр Павлович
| оригінальне ім'я  =טוביה בן שמחה לוי בבאװיץ
| ім'я_мовою_оригіналу =Алекса́ндр Па́влович Лю́сый
| ім'я при народженні              =
| зображення        =  
| оригінальне ім'я при народженні  =
| зображення_розмір  =  
| портрет            =Леві-Бабович Товія Сімович.jpg
| зображення_підпис  =  
| ширина портрету   =
| дата народження   = 14.5.1953
| підпис            =
| місце народження  = Бахчисарай, [[СРСР]]
| титул              =[[Каїр]]ський [[Караїмізм|караїмський]] [[Хамам]]
| дата смерті        =  
| порядок            =
| місце смерті       =  
| церква            =
| резиденція         =  
| громада            =
| громадянство       =  
| обрання            =
| національність     =  
| інтронізація       =
| галузь            = [[культурологія]], [[краєзнавство]]
| коронація          =
| заклад            =  
| періодпочаток      =[[1934]]
| Alma Mater        = [[Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського|Таврійський національний університет]], [[Літературний інститут імені Горького]]
| періодкінець      =[[1956]]
| Посада             = <!--інша суспільно значуща посада-->
| попередник         =А. Авраам-Оглу
| відомий завдяки    = журналіст, публіцист
| наступник          =
| звання            =  
|зречення          =
| ступінь            = [[кандидат культурології]]
|коментар            =
| керівник          =  
|прапор          =
| учні              =  
 
| Батько            =
|титул_2              = Старший [[газзан]] в [[Севастополь|Севастополі]]
| Мати              =
|порядок_2            =
| Дружина            =
|церква_2            =
| Чоловік            =
|обрання_2          =
| Діти              =
|інтронізація_2       =  
| нагороди          =<!-- {{(!}} style="background: transparent"
|періодпочаток_2      = [[1911]]
{{!}} {{шаблон_вищої_нагороди}}
|періодкінець_2        = [[1931]]
{{!)}}
|попередник_2     = Авраам Мойсейович Азар'євич
{{(!}} style="background: transparent"
|наступник_2          =
{{!}} {{шаблон_нагороди}} {{!!}} {{шаблон_нагороди}}
 
{{!}}-
|титул_3              =Молодший [[газзан]] в [[Феодосія|Феодосії]]
{{!}} {{шаблон_нагороди}} {{!!}} {{шаблон_нагороди}}
|порядок_3            =  
{{!)}} -->
|церква_3            =
|обрання_3          =
|інтронізація_3      =
|періодпочаток_3      = [[1904]]<ref>ГААРК, ф. 241, оп. 1, д. 948 − Об утверждении Т. С. Леви в должности младшего газзана Феодосийской караимской синагоги.</ref>
|періодкінець_3        = [[1911]]
|попередник_3    = [[Катик Арон Ілліч|Арон Катик]]
|наступник_3          =
| освіта             =
| науковий ступінь  =
| професія          =
| діяльність        =
| національність    =[[караїм]]
| тезоіменитство    =
| дата народження    = 1879
| місце народження  =[[Бахчисарай]], [[Російська імперія]]
| дата смерті        = 1956
| місце смерті      =[[Каїр]], [[Республіка Єгипет (1953–1958)|Республіка Єгипет]]
| похований          =
| династія          =
| батько            =Сімха Юфудович Леві
| мати              =Акбіке Юфудівна Оксюз
| дружина            =Мільке Веніамінівна Туршу
| діти              =Веніамін (Віктор)
| прийняття чернецтва=
| сан                =
| хіротонія          =
| кардинал          =
| автограф          =
| автограф          =
| монограма          =
| примітки           =  
| нагороди           =
| особиста_сторінка  =  
| Commons            =
}}
}}
'''Олександр Павлович Люсий ''' ({{lang-ru|Алекса́ндр Па́влович Лю́сый}}, *{{ДН|14|5|1953}}, [[Бахчисарай]], [[Кримська область]], [[РСФСР]], [[СРСР]])&nbsp;— радянський та [[Росія|російський]] [[культуролог]], краєзнавець, [[журналіст]], [[публіцист]], [[літературний критик]]. Розробив текстологічну концепцію російської культури, культури як суми і системи локальних [[текст]]ів. Автор концепції кримського тексту в [[Російська література|російській літературі]].


'''Товія Сімович Леві-Бабович''' (до 1918 року '''Леві'''; {{lang-hbo|  טוביה בן שמחה לוי בבאװיץ}} ''Товія бен Сімха Леві Бабович''; [[1879]], [[Бахчисарай]]&nbsp;— [[1956]], [[Каїр]])&nbsp;— [[караїм]]ський громадський і релігійний діяч, богослов, дослідник минулого караїмів.
[[Кандидат культурології]] (2003). Старший науковий співробітник Російського інституту культурології та Центру гуманітарних досліджень простору Російського науково-дослідного інституту культурної і природної спадщини імені Д. С. Лихачова (Інституту Спадщини).
==Біографія==
Народився 14 травня 1953 року в Бахчисараї в [[Крим]]у. У 1977 році закінчив історичний факультет [[Сімферопольський державний університет|Сімферопольського державного університету]]. У 1985 році закінчив [[Літературний інститут імені Горького]] (семінар критики В. Сурганова). Працював учителем у загальноосвітній школі (1977–1978), науковим співробітником [[Кримський республіканський краєзнавчий музей|Кримського краєзнавчого музею]] (1978–1980), редактором видавництва «[[Таврія (видавництво)|Таврія]]» (1985–1991).


== Біографія ==
У 1986 році ініціював статтями у всесоюзних газетах «Літературна Росія» і «Радянська культура» рух за порятунок від руйнування і знесення будинку Рішельє в [[Гурзуф]]і. Будівля в підсумку була відреставрована, і в ній відкрився єдиний в Криму Музей О.&nbsp;С.&nbsp;Пушкіна в Гурзуфі.
Товія Леві-Бабович народився в Бахчисараї в бідній караїмській сім'ї. Навчався у відомого караїмського теолога і вченого [[Султанський Ісаак Мордехайович|Ісаака Султанського]], а потім у трикласному міському училищі. Мав звання «ербі». Самостійно займався вивченням російської, староєврейської, арамейської, кримськотатарської, турецької, арабської, німецької і перської мов і літератур. По закінченню навчання він був призначений на посаду вчителя караїмської релігії в парафіяльних школах в Бахчисараї, а потім у Феодосії, де одночасно був призначений молодшим газзаном при старшому газзані Бабаджані Бабаєві. У 1911 році був запрошений на посаду старшого газзана у Севастополь, де прослужив до 1931 року. Брав участь у [[Перший національний караїмський з'їзд в Євпаторії|Першому національному караїмському з'їзді]] в [[Євпаторія|Євпаторії]] (1910), де відстоював неприпустимість шлюбів між кровними родичами. Серед відомих учнів Леві-Бабовича&nbsp;— караїмознавець і колекціонер [[Кокенай Борис Якович|Борис Кокенай]].


Видав серію робіт, серед яких: «Нарис походження караїмізму» (Севастополь, 1913), «Три сторінки з історії караїмів» (1926). Товія Леві-Бабович дотримувався синтетичної теорії походження караїмів<ref>{{Cite web |url=http://bakhtawiacademy.livejournal.com/6010.html |title=Гершом Киприсчи. Лекция 7. О караимской самоидентификации. Часть 3 |accessdate=19 серпня 2015 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20170425100032/http://bakhtawiacademy.livejournal.com/6010.html |archivedate=25 квітня 2017 |deadurl=yes }}</ref>. Він засуджував караїмський світський [[націоналізм]], вважаючи його наслідком низького рівня традиційної освіти і основною причиною зникнення караїмського народу<ref>[http://www.karaimskajazizn.estranky.cz/clanky/3.--------------------------------------------------------------------------------------------------------.html Письмо гахама Товия Симоновича Леви-Бабовича] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150214235359/http://www.karaimskajazizn.estranky.cz/clanky/3.--------------------------------------------------------------------------------------------------------.html |date=14 лютого 2015 }} Ананию Александровичу Зайончковскому.</ref>. Товія Леві-Бобович склав давньоєврейською та [[Караїмська мова|караїмською]] мовами кілька [[Елегія|елегій]] і віршів. Захищав у своїх працях ім'я [[Фіркович Авраам Самуїлович|Авраама Фірковича]].
У першій половині 1990-х років працював власним кореспондентом інформаційного агентства «Постфактум» (1992–1996), газет «Будемо милосердні» (1991–1993), «Ранок Россії» і «Вік». Був членом редколегії журналу «Передвістя», автором назви і співредактором журналу «Кримський контекст». Викладав в Таврійському еколого-політичному університеті. У 1996 році після зіткнення з кримськими кримінальними угрупованнями був змушений покинути Крим і переселився до [[Москва|Москви]].


Відомі його твори «Історія виникнення караїмізму», «Біблія як керівництво для естетичного і морального виховання людини», «Караїмське богослужіння», «Антропологія караїмів», «Золота колиска, або досвід осмислення легенди з життя караїмів у Чуфут-Кале у XIII&nbsp;ст.», неопубліковані «Про караїмізм в Іспанії», «Про польсько-литовських караїмів з нагоди 500-річного ювілею переселення їх у Литву», «До десятирічного ювілею Севастопольської караїмської кенаси», біографічні «І.&nbsp;М.&nbsp;Султанський», «Аарон бен Йосеф га-Рофе Старший», статті «Про Ананьї га-Насі як про проповідника об'єднання народів на ґрунті злиття релігій», «Свобода совісті та неофіти караїмської віри», «Виховання і війна», «Людина і мавпа», «Про відродження караїмської нації», «Дві красуні», «Мученик віри», «Кол Корі».
Працював кореспондентом газети «Книжное обозрение», редактором видавництв «Пам'ятники Вітчизни», «Прогрес-Традиція», «Логос», «Едіторіал УРСС», «Либерея-Бибинформ». Автор статей і рецензій в журналах «Прапор», «Новий світ», «Жовтень», «Дружба народів», «Питання філософії», «Наша спадщина», «Літературний огляд», «Новое литературное обозрение», «Мистецтвознавство», «Бібліо-Глобус», «Пушкін»; газетах «Літературна газета», «Независимая газета», «Вечірня Москва», «Московські новини», «Культура».


За радянської влади отримав оцінку «великого агітатора, що завжди знаходиться серед караїмів, користується серед них великим авторитетом і повагою, має вищу духовну освіту, і вважається вченим археологом <> Вони (караїми) знаходяться під його впливом, завдяки чому не можуть ззовні отримувати належне поняття про лжевчення свого спритного, розумного і корисливого проповідника». У 1931 році був змушений поїхати до Сімферополя, кенаса була закрита.
Тема дисертації: «Кримський текст російської культури і проблема міфологічного контексту»<ref name=autogenerated1>{{Cite web |url=http://www.culturalnet.ru/main/person/239 |title=Александр Люсый в сетевом сообществе «Российская культурология» |accessdate=19 серпня 2015 |archive-date=23 вересня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150923211907/http://www.culturalnet.ru/main/person/239 }}</ref>.


Пізніше емігрував. Леві-Бабович, будучи Хахамом караїмської громади Єгипту, користувався великою повагою в Єгипті. На його похорон прийшли<ref>{{Cite web |url=http://www.caraimica.org/document/165 |title=Леви-Бабович, Товия Симович — Виртуальный караимский музей |accessdate=19 серпня 2015 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20131224113002/http://www.caraimica.org/document/165 |archivedate=24 грудня 2013 |deadurl=yes }}</ref>: Амір Алай, радник президента Єгипту Насера, Каїм Макам, що представляв Міністерство внутрішніх справ Єгипту, Елі Шамон, що представляв Бюро губернатора Каїра, архієпископ католицької церкви Єгипту Юсуф Тавіль, Хахам Дувик від раббанської громади, шейх аль-Азар, консул Франції.
Старший науковий співробітник Російського інституту культурології<ref name=autogenerated1 /> та Центру гуманітарних досліджень простору Російського науково-дослідного інституту культурної і природної спадщини імені Д.&nbsp;С.&nbsp;Лихачова<ref name=autogenerated1></ref>. Член редколегії журналу «Питання культурології» і редакційної ради журналу «Людина, культура та освіта». Член Спілки російських письменників (з 1996)<ref>{{Cite web |url=http://www.heritage-institute.ru/index.php/structure/99-humanities-research |title=Александр Люсый на сайте Института Наследия |accessdate=19 серпня 2015 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150924025802/http://www.heritage-institute.ru/index.php/structure/99-humanities-research |archivedate=24 вересня 2015 |deadurl=yes }}</ref>, Міжнародної федерації журналістів, Російського ПЕН-центру.


В [[Севастополь|Севастополі]] на караїмському кладовищі Леві-Бабовичу встановлений «йолджи таш»&nbsp;— [[кенотаф]].
== Нагороди ==
* 2001&nbsp;— Лауреат шостої Артіади народів Росії в номінації «Література» (за книгу «Пушкін. Таврида, Кіммерія»)<ref>{{Cite web |url=http://magazines.russ.ru/authors/l/lyusyj/ |title=Александр Люсый в «Журнальном зале» |accessdate=19 серпня 2015 |archive-date=5 березня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160305020658/http://magazines.russ.ru/authors/l/lyusyj/ }}</ref>.
* 2014&nbsp;— фіналіст Горьківської премії (з книгою «Московський текст: текстологічні концепція російської культури»).
* 2014&nbsp;— фіналіст літературної премії «Нон-коформізм» (з книгою «Парад утопій»)


== Сім'я ==
== Бібліографія ==
Товія Леві-Бабович мав брата Іммануїла (1885), вчителя російської мови, історії та географії в [[ОКДУ]], який загинув у 1916 році під час Першої світової війни. Також у Леві-Бабовича були брати Мордехай (Марк), Ілля і сестра Анна.


Дружина Мільке Веніамінівна (уродж. Туршу)<ref>{{Cite web |url=http://karaimbook.com/?p=537 |title=Леви-Бабович, Товия Симович |accessdate=19 серпня 2015 |archive-date=13 лютого 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160213092206/http://karaimbook.com/?p=537 }}</ref> померла в листопаді 1922 від [[Черевний тиф|черевного тифу]].
* Первый поэт Тавриды: Семён Бобров.&nbsp;— Симферополь: Облполиграфиздат, 1991.&nbsp;— 22 с.
* Пушкин. Таврида, Киммерия.&nbsp;— М.: Языки русской культуры, 2000.&nbsp;— 248 с.
* Крымский текст в русской литературе.&nbsp;— СПб.: Алетейя, 2003.&nbsp;— 314 с.
* Наследие Крыма: геософия, текстуальность, идентичность.&nbsp;— М.: Русский импульс, 2007.&nbsp;— 240 с.
* Нашествие качеств: Россия как автоперевод.&nbsp;— М.: Товарищество научных изданий КМК, 2008.&nbsp;— 521 с.
* Поэтика предвосхищения: Россия сквозь призму литературы, литература сквозь призму культурологии.&nbsp;— М.: Товарищество научных изданий КМК, 2011.&nbsp;— 570 с.
* Новейший Аввакум: Текстуальная революция в России в свете Первой мировой Крымской семантической войны.&nbsp;— Саарбрюкен: LAP LAMBERT Academic Publishing, 2012.&nbsp;— 556 с.&nbsp;— ISBN 978-3-8473-3189-6
* Парад утопий. СПб.: Эйдос, 2013.
* Московский текст: Текстологическая концепция русской культуры. М.: Вече, Русский импульс, 2013.
* Алупкинский дворец-музей.&nbsp;— Симферополь, 1988. (редактор)
* Крым: Поэтический атлас.&nbsp;— Симферополь, 1989. (редактор)
* Дом-музей М.&nbsp;В.&nbsp;Волошина. Путеводитель.&nbsp;— Симферополь, 1990. (редактор)


Син Віктор (Веніамін) (1919), учасник Німецько-радянської війни, пропав безвісти у вересні 1941 року<ref>{{Cite web |url=http://obd-memorial.ru/html/info.htm?id=7231443 |title=В электронном банке документов ОБД «Мемориал» (архивные материалы ЦАМО, ф. 58, оп. 18004, д. 1854) |accessdate=19 серпня 2015 |archive-date=4 березня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160304104322/http://obd-memorial.ru/html/info.htm?id=7231443 }}</ref><ref>[http://obd-memorial.ru/html/info.htm?id=1050344665 В электронном банке документов ОБД «Мемориал»]</ref>.
== Література ==
* Люсый Александр Павлович // Кто есть кто в российском литературоведении: Биобиблиографический словарь-справочник / РАН, ИНИОН, Центр гуманитарный научно-информационных исследований, Отдел литературоведения; Главный редактор Николюкин А. Н.; Научный редактор Ревякина А. А.; Ответственный секретарь Соколова Е. В.; Составители: Кравченко Т. Н., Михайлова О. В., Петрова Т. Г., Ревякина А. А.. — М. : ИНИОН РАН, 2011. — С. 210. — ISBN 978-5-248-00591-8. {{ref-ru}}


== Примітки ==
==Примітки==
{{reflist|2}}
{{references}}
 
== Джерела ==
* [[Єльяшевич Борис Саадійович|Ельяшевич Б. С.]] Леви (он же Леви-Бабович) Товия Симович // Караимский биографический словарь (от конца XVIII&nbsp;в. до 1960 г.) / Караимы. Материалы к серии «Народы и культуры»; под ред. М.&nbsp;Н.&nbsp;Губогло, А.&nbsp;И.&nbsp;Кузнецова, Л.&nbsp;И.&nbsp;Миссоновой. {{М.}}, 1993. Вып. XIV, кн. 2,&nbsp;— С.120−122. {{ref-ru}}
* Ельяшевич Б.&nbsp;С.&nbsp;Леви (Леви-Бабович) Иммануил Симович // там же.&nbsp;— С.120. {{ref-ru}}
* Ельяшевич В.&nbsp;А.&nbsp;Хранитель талисмана жизни. О судьбе караимского газзана в Советской России // Известия Духовного Управления религиозных организаций караимов Украины.&nbsp;— Евпатория, 2014.&nbsp;— №&nbsp;12 (21).&nbsp;— С.17−21.{{ref-ru}}
* [http://www.jazyszlar.karaimi.org/index.php?m=7&p=338 Z życia Karaimów zagranicą : Kair] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131224110755/http://www.jazyszlar.karaimi.org/index.php?m=7&p=338 |date=24 грудня 2013 }} // [[Myśl Karaimska]].&nbsp;— Wilno, 1936.&nbsp;— Т. 11, №&nbsp;11.&nbsp;— С.120−121. {{ref-pl}}


== Посилання ==
== Посилання ==
* [https://web.archive.org/web/20131224113002/http://www.caraimica.org/document/165 Леви-Бабович, Товия Симович] // Виртуальный караимский музей {{ref-ru}}
{{Портал|Біографії}}
 
* [http://www.ozon.ru/person/1461774/?group=div_book Книжки в магазині «Озон».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150924163322/http://www.ozon.ru/person/1461774/?group=div_book |date=24 вересня 2015 }} {{ref-ru}}
{{Бібліоінформація}}
* [http://www.intelros.ru/tags/%CB%FE%F1%FB%E9+%C0%EB%E5%EA%F1%E0%ED%E4%F0/ Статті на сайті «Інтерлос».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150924035729/http://www.intelros.ru/tags/%CB%FE%F1%FB%E9+%C0%EB%E5%EA%F1%E0%ED%E4%F0/ |date=24 вересня 2015 }} {{ref-ru}}
 
* [https://web.archive.org/web/20160413075414/http://heritage-institute.ru/index.php/centre-humanities-research/1099-2012-07-09-13-22-54 Александр Люсый на сайте Института Наследия] {{ref-ru}}
{{ВП-Портали|Юдаїзм}}
* [http://www.hrono.ru/avtory/lyusyi.html Биография на сайте «Хронос»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150924031655/http://www.hrono.ru/avtory/lyusyi.html |date=24 вересня 2015 }} {{ref-ru}}
* [https://web.archive.org/web/20160304185357/http://whoiswho.crimea.ua/view_person.php?record=3006 Александр Люсый на сайте «Кто есть кто в Крыму»] {{ref-ru}}
* [http://www.culturalnet.ru/main/person/239 Александр Люсый в сетевом сообществе «Российская культурология»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150923211907/http://www.culturalnet.ru/main/person/239 |date=23 вересня 2015 }} {{ref-ru}}
* [http://antipodes.org.au/fr_Alyusui.html Александр Люсый на сайте ассоциации «Антиподы»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150327040245/http://antipodes.org.au/fr_Alyusui.html |date=27 березня 2015 }} {{ref-ru}}
* [http://www.krymology.info/index.php?title=Люсый,_Александр_Павлович&redirect=no Александр Люсый на сайте «Крымология»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160304185349/http://www.krymology.info/index.php?title=Люсый,_Александр_Павлович&redirect=no |date=4 березня 2016 }} {{ref-ru}}
* [http://www.russ.ru/avtory/Lyusyj-Aleksandr Публикации Александра Люсого в «Русском журнале»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150917123231/http://www.russ.ru/avtory/Lyusyj-Aleksandr |date=17 вересня 2015 }} {{ref-ru}}
* [http://www.apn.ru/authors/author182.htm Статьи Александра Люсого на сайте АПН] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150821002627/http://www.apn.ru/authors/author182.htm |date=21 серпня 2015 }} {{ref-ru}}


[[Категорія:Уродженці Бахчисарая]]
[[Категорія:Уродженці Бахчисарая]]
[[Категорія:Газзани]]
[[Категорія:Радянські журналісти]]
[[Категорія:Гахами]]
[[Категорія:Російські журналісти]]
[[Категорія:Померли в Каїрі]]
[[Категорія:Українські журналісти]]
[[Категорія:Емігранти]]
[[Категорія:Випускники Літературного інституту]]
[[Категорія:Караїмські богослови]]
[[Категорія:Українські краєзнавці]]
[[Категорія:Богослови за алфавітом]]
[[Категорія:Українські літературні критики]]

Версія за 07:36, 30 січня 2023

Олександр Павлович Люсий (рос. Алекса́ндр Па́влович Лю́сый, *14  1953(19530514), Бахчисарай, Кримська область, РСФСР, СРСР) — радянський та російський культуролог, краєзнавець, журналіст, публіцист, літературний критик. Розробив текстологічну концепцію російської культури, культури як суми і системи локальних текстів. Автор концепції кримського тексту в російській літературі.

Кандидат культурології (2003). Старший науковий співробітник Російського інституту культурології та Центру гуманітарних досліджень простору Російського науково-дослідного інституту культурної і природної спадщини імені Д. С. Лихачова (Інституту Спадщини).

Біографія

Народився 14 травня 1953 року в Бахчисараї в Криму. У 1977 році закінчив історичний факультет Сімферопольського державного університету. У 1985 році закінчив Літературний інститут імені Горького (семінар критики В. Сурганова). Працював учителем у загальноосвітній школі (1977–1978), науковим співробітником Кримського краєзнавчого музею (1978–1980), редактором видавництва «Таврія» (1985–1991).

У 1986 році ініціював статтями у всесоюзних газетах «Літературна Росія» і «Радянська культура» рух за порятунок від руйнування і знесення будинку Рішельє в Гурзуфі. Будівля в підсумку була відреставрована, і в ній відкрився єдиний в Криму Музей О. С. Пушкіна в Гурзуфі.

У першій половині 1990-х років працював власним кореспондентом інформаційного агентства «Постфактум» (1992–1996), газет «Будемо милосердні» (1991–1993), «Ранок Россії» і «Вік». Був членом редколегії журналу «Передвістя», автором назви і співредактором журналу «Кримський контекст». Викладав в Таврійському еколого-політичному університеті. У 1996 році після зіткнення з кримськими кримінальними угрупованнями був змушений покинути Крим і переселився до Москви.

Працював кореспондентом газети «Книжное обозрение», редактором видавництв «Пам'ятники Вітчизни», «Прогрес-Традиція», «Логос», «Едіторіал УРСС», «Либерея-Бибинформ». Автор статей і рецензій в журналах «Прапор», «Новий світ», «Жовтень», «Дружба народів», «Питання філософії», «Наша спадщина», «Літературний огляд», «Новое литературное обозрение», «Мистецтвознавство», «Бібліо-Глобус», «Пушкін»; газетах «Літературна газета», «Независимая газета», «Вечірня Москва», «Московські новини», «Культура».

Тема дисертації: «Кримський текст російської культури і проблема міфологічного контексту»[1].

Старший науковий співробітник Російського інституту культурології[1] та Центру гуманітарних досліджень простору Російського науково-дослідного інституту культурної і природної спадщини імені Д. С. Лихачова[1]. Член редколегії журналу «Питання культурології» і редакційної ради журналу «Людина, культура та освіта». Член Спілки російських письменників (з 1996)[2], Міжнародної федерації журналістів, Російського ПЕН-центру.

Нагороди

  • 2001 — Лауреат шостої Артіади народів Росії в номінації «Література» (за книгу «Пушкін. Таврида, Кіммерія»)[3].
  • 2014 — фіналіст Горьківської премії (з книгою «Московський текст: текстологічні концепція російської культури»).
  • 2014 — фіналіст літературної премії «Нон-коформізм» (з книгою «Парад утопій»)

Бібліографія

  • Первый поэт Тавриды: Семён Бобров. — Симферополь: Облполиграфиздат, 1991. — 22 с.
  • Пушкин. Таврида, Киммерия. — М.: Языки русской культуры, 2000. — 248 с.
  • Крымский текст в русской литературе. — СПб.: Алетейя, 2003. — 314 с.
  • Наследие Крыма: геософия, текстуальность, идентичность. — М.: Русский импульс, 2007. — 240 с.
  • Нашествие качеств: Россия как автоперевод. — М.: Товарищество научных изданий КМК, 2008. — 521 с.
  • Поэтика предвосхищения: Россия сквозь призму литературы, литература сквозь призму культурологии. — М.: Товарищество научных изданий КМК, 2011. — 570 с.
  • Новейший Аввакум: Текстуальная революция в России в свете Первой мировой Крымской семантической войны. — Саарбрюкен: LAP LAMBERT Academic Publishing, 2012. — 556 с. — ISBN 978-3-8473-3189-6
  • Парад утопий. СПб.: Эйдос, 2013.
  • Московский текст: Текстологическая концепция русской культуры. М.: Вече, Русский импульс, 2013.
  • Алупкинский дворец-музей. — Симферополь, 1988. (редактор)
  • Крым: Поэтический атлас. — Симферополь, 1989. (редактор)
  • Дом-музей М. В. Волошина. Путеводитель. — Симферополь, 1990. (редактор)

Література

  • Люсый Александр Павлович // Кто есть кто в российском литературоведении: Биобиблиографический словарь-справочник / РАН, ИНИОН, Центр гуманитарный научно-информационных исследований, Отдел литературоведения; Главный редактор Николюкин А. Н.; Научный редактор Ревякина А. А.; Ответственный секретарь Соколова Е. В.; Составители: Кравченко Т. Н., Михайлова О. В., Петрова Т. Г., Ревякина А. А.. — М. : ИНИОН РАН, 2011. — С. 210. — ISBN 978-5-248-00591-8.

Примітки

Шаблон:References

Посилання

  1. 1,0 1,1 1,2 Посилання доступне в режимі редагування
  2. Посилання доступне в режимі редагування
  3. Посилання доступне в режимі редагування