|
ua>InternetArchiveBot |
| Рядок 1: |
Рядок 1: |
| {{othernames|Озенбашли}} | | {{Особа|зображення=}}{{Однофамільці|Панченко}} |
| {{Письменник
| | '''Анато́лій Григо́рович Па́нченко''' ({{н.}} {{ДН|29|03|1938}}, місто [[Бахчисарай]], тепер місто [[Автономна Республіка Крим|Республіки Крим]]) — український радянський партійний діяч, 1-й секретар Краматорського міського комітету КПУ Донецької області, секретар Івано-Франківського обласного комітету КПУ. Член Ревізійної комісії [[КПУ]] в 1981—1986 р. |
| | Ім'я = Амет Озенбашли
| |
| | Оригінал імені = Amet Özenbaşlı
| |
| | Фото =
| |
| | Підпис =
| |
| | Ім'я при народженні =
| |
| | Псевдоніми =
| |
| | Дата народження = 10.2.1893
| |
| | Дата смерті = 4.12.1958
| |
| | Громадянство = {{USSR}}
| |
| | Підданство = {{RUSold}}
| |
| | Національність = [[кримські татари|кримський татарин]]
| |
| | Мова творів = [[кримськотатарська мова|кримськотатарська]]
| |
| | Рід діяльності = [[письменник]]
| |
| | Роки активності =
| |
| | Жанр = [[оповідання]], [[драма]]
| |
| | Напрямок = [[реалізм]]
| |
| | Magnum opus =
| |
| | Премії =
| |
| | Ukrcenter = | |
| | Сайт =
| |
| }} | |
| | |
| '''Аме́т Озенбашли́''' ({{lang-crh|Amet Özenbaşlı}}, повне ім'я '''Аме́т Сеї́т-Абдулла́ оглу́ Озенбашли́''' {{lang-crh|Amet Seid-Abdulla oğlu Özenbaşlı}}; *[[10 лютого]] [[1893]], [[Бахчисарай]] — †[[4 грудня]] [[1958]], [[Худжанд|Ленінабад]]) — [[кримські татари|кримськотатарський]] письменник, драматург, громадський та політичний діяч. | |
|
| |
|
| == Біографія == | | == Біографія == |
| Народився в сім'ї кримськотатарського письменника [[Сеїт Абдулла Озенбашли|Сеїта Абдулли Озенбашли]].
| | У 1961 році закінчив Донецький політехнічний інститут. |
| | |
| Деякий час працював у типографії [[Ісмаїл Гаспринський|Ісмаїла Гаспринського]], виконуючи функції художника-оформлювача та каліграфа.
| |
| | |
| У 1915—1917 роках навчався на медичному факультеті [[Одеський національний університет імені І. І. Мечникова|Новоросійського університету]] в [[Одеса|Одесі]]. 1917 року був членом Мусульманського виконавчого комітету, Ради народних представників, делегатом [[Курултай кримськотатарського народу|Курултаю]]. | |
|
| |
|
| Був прихильником [[соціалізм]]у та ідеї створення суверенної кримськотатарської держави. Брав участь у київському З'їзді Народів 5—6 вересня 1917 року, де заявив таке<ref>[Цит. по: Сеитбекир Эльдар Адиль-оглу. «…Мы достойны свободной и самостоятельной жизни…» // Озенбашлы А. С. Къырым фаджиасы. Сайлама эсерлер. (Трагедия Крыма. Избранные произведения). Из истории трагической судьбы крымскотатарского народа / Сост.: Керим Исмаил Асан-оглу, Озенбашлы Мерьем Амет-кызы. — Симферополь, 1997. С. 40 — 41).]</ref>:
| | У 1961—1975 роках — помічник майстра, майстер, старший майстер дільниці складання редукторного цеху, старший майстер складання механічного цеху № 1, заступник начальника цеху із складання механічного цеху № 9, начальник механічного цеху № 1 [[Новокраматорський машинобудівний завод|Новокраматорського машинобудівного заводу імені Леніна]] Донецької області. |
|
| |
|
| {{text|«…Кримські татари… звикли жити вільним життям… і цілком достойні вільного й самостійного будівництва свого… життя на своїй же землі. Нехай знають усі, що кримські татари не дозволять нікому встановити якусь гегемонію на кримському півострові. (…) …Ми, вільні сини віднині вільного татарського народу простягаємо вам руку з гаслом демократичної федеративної республіки для щасливого, дружнього співжиття, аби кожна народність у своєрідних національних проявах могла вільно вносити свою краплю меду в стільники людського генія і поступу, аби із окремих національних культур отримати єдине гармонійне ціле»
| | Член [[КПРС]] з [[1969]] року. |
| {{oq|ru|«…Крымские татары, — говорил Озенбашлы, — привыкли жить свободной жизнью… и вполне достойны свободного и самостоятельного строительства своей… жизни на своей же земле. Пусть знают все, что крымские татары не позволят никому установить какую бы то ни было гегемонию на крымском полуострове. (…) …Мы, свободные сыны отныне свободного татарского народа, протягиваем вам руку с лозунгом демократической федеративной республики для счастливого, дружеского сожительства, чтобы каждая народность в своеобразных национальных проявлениях могла свободно вносить свою каплю мёда в соты человеческого гения и прогресса, дабы из отдельных национальных культур получилось одно гармоническое целое»
| |
| }}}}
| |
|
| |
|
| [[1918]] року став членом Таврійського губернського комісаріату. В жовтні того ж року був учасником [[київ]]ських переговорів делегації Кримського крайового уряду [[Сулькевич Сулейман Олександрович|Сулеймана Сулькевича]] з представниками [[Українська Народна Республіка|Української держави]].
| | У 1975—1977 роках — 2-й секретар Краматорського міського комітету КПУ Донецької області. У 1977—1984 роках — 1-й секретар Краматорського міського комітету КПУ Донецької області. |
|
| |
|
| Озенбашли переслідували [[Біла армія|білі]]. Після того, як [[Червона армія]] зайняла Крим, співпрацював з [[більшовики|більшовиками]]. [[1920]] року став одним із засновників сільськогосподарського кооперативу «Ширкет», що мав відгалуження в усіх районах Криму і об'єднував членів [[Національна партія|Національної партії]]
| | У 1984 році закінчив заочно Академію суспільних наук при ЦК КПРС. У 1984—1985 роках — інспектор ЦК КПУ. |
|
| |
|
| З 1921 року був директором і викладачем психології татарського педагогічного технікуму в [[Ферсманове|Тотайкої]]. 1922 року закінчив медичний факультет [[Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського|Кримського університету]], здобувши диплом лікаря-невропатолога. | | З грудня 1985 року — секретар Івано-Франківського обласного комітету КПУ. У 1986—1988 роках — радник ЦК КПРС з питань економіки при ЦК Народно-демократичної партії Афганістану в Демократичній Республіці Афганістан. У 1988—1990 роках — секретар Івано-Франківського обласного комітету КПУ. |
|
| |
|
| Був учасником організації «Коч ярдим» (''«Допомога переселенцям»''), що мала за мету створення сприятливих умов для повернення кримських татар з [[Туреччина|Туреччини]] та [[Третє Болгарське царство|Болгарського царства]].
| | У 1990—1991 роках — керівник проблемно-аналітичної групи з соціально-економічних питань Кримського республіканського комітету КПУ. |
|
| |
|
| В 1924—1927 рр. обіймав посаду заступника народного комісара [[Кримська Автономна Радянська Соціалістична Республіка|Кримської АСРР]].
| | У 1992—1994 роках — заступник начальника—головний інженер «Кримголовпостачу». У 1994—1997 роках — директор Спільного підприємства «Лазурит». З 1997 року працював радником голови Верховної ради Криму. У 1998—1999 роках — директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Пассар». |
|
| |
|
| З 1927 року працював невропатологом 3-ї поліклініки Сімферополя.
| | 3 2001 р. — виконавчий директор Кримського регіонального відділення Союзу землевпорядників України. Проживав у місті Сімферополі. |
|
| |
|
| У квітні 1928 Озенбаши заарештували у зв'язку з підготовкою процесу над членами Національної партії, а в грудні того ж року — засудили до розстрілу, проте вирок цей змінили на 10 років виправно-трудових таборів ([[Байкал|Забайкалля]]). В 1931—1934 рр. працював лікарем на будівництві [[Біломорсько-Балтійський канал|каналу до Білого моря]]. Достроково звільнено 1934 року.
| | == Нагороди == |
| | | * [[орден Трудового Червоного Прапора]] (1974) |
| Мешкав у [[Новосибірськ]]у та [[Павлоград]]і, працював лікарем.
| | * [[орден Знак Пошани]] (1988) |
| | | * медалі |
| Під час [[друга світова війна|другої світової війни]] був прихильником співпраці з [[рейх|німцями]] для боротьби з більшовиками та утворення на півострові кримськотатарської держави під опікою Райху. З відступом німців опинився в Румунії, де його заарештували та відправили в [[Москва|Москву]]. У вересні 1947 року Озенбашли винесли вирок: 25 років позбавлення волі, втім 1955 року його звільнили. Після звільнення мешкав у [[Таджицька Радянська Соціалістична Республіка|Таджикистані]].
| | *[[Почесна Грамота Президії Верховної Ради УРСР]] (1988) |
| | | * лауреат Державної премії СРСР в області техніки (1980) |
| [[Файл:Amet Ozenbashli tomb.jpg|thumb|200px|Могила Амета Озенбашли в Бахчисараї]]
| |
| Помер [[4 грудня]] [[1958]] року в [[Худжанд|Ленінабаді]]. [[1992]] року його прах перезахоронили на території Зінджирли-медресе в [[Бахчисарай|Бахчисараї]] поряд із могилою Ісмаїла Гаспрінського.
| |
| | |
| == Літературна творчість == | |
| Ще у восьмирічному віці він брав участь у постановці п'єси свого батька «Чому бути, того не минути».
| |
| | |
| Один з учнів [[Айвазов Асан Сабрі|Айвазова]], Амет Озенбашли, захопившись театральним мистецтвом, [[1917]] року написав драму «Під руїнами» ({{lang-crh|O yıqıntılar altında}}) та видав її окремою книгою в [[Бахчисарай|Бахчисараї]]. [[Драматичний твір|Драма]] сміливо відтворює картину придушення особистості та позбавлення волі жінки. Ідея розкріпачення кримської жінки стає головною в багатьох кримськотатарських творах початку [[ХХ століття]].
| |
| | |
| 1926 року видав працю «Трагедія Криму під царською владою» ({{lang-crh|Çarlıq akimiyetinde Qırım faciası}}), писав белетристику та статті на літературні теми. Псевдонім — Індемез ({{lang-crh|İndemez}}), тобто Мовчун.
| |
| | |
| == Література ==
| |
| | |
| * Амет Озенбашли. Трагедія Криму в спогадах та документах / укр. та рос. мовами; пер. укр. [[Кононенко Данило Андрійович|Данило Кононенко]]. — Сімф. : видавництво «Доля», 2007. — 288 с.: фотоіл. — (Скарбниця кримськотатарської духовності). — ISBN 978-966-366-086-8 | |
| * А. С. Озенбашлы. Къырым фаджиасы. Сайлама эсерлер. (Трагедия Крыма. Избранные произведения). Из истории трагической судьбы крымских татар. С. 3; Сеитбекир Эльдар Эдиль-оглу. «…Мы достойны свободной и самостоятельной жизни…» | |
| * Там же. С. 38 — 51; Его же. Озенбашлы Амет Сеидабдуллаевич.
| |
| * Деятели крымскотатарской культуры. (1921—1944 гг.): Биобиблиографический словарь. — С. 152—155; [[Романько Олег Валентинович|Романько О.]] В. Крым. 1941—1944 гг. Оккупация и коллаборационизм. Сборник статей и материалов. — Симферополь, 2005. — С. 85—86.
| |
| | |
| == Примітки ==
| |
| {{reflist}}
| |
|
| |
|
| == Джерела == | | == Джерела == |
| {{Вікіцитати}}
| | * [http://whoiswho.crimea.ua/view_person.php?record=7064]{{Недоступне посилання|date=квітень 2019 |bot=InternetArchiveBot }} |
| * [http://www.commonuments.crimea-portal.gov.ua/rus/index.php?v=1&tek=92&par=74&l=&art=406 Біографія]{{Недоступне посилання|date=лютий 2019 |bot=InternetArchiveBot }}{{ref-ru}} | |
| | |
| {{нк}}
| |
| {{DEFAULTSORT:Озенбашли, Амет}}
| |
|
| |
|
| [[Категорія:Кримськотатарські письменники]]
| |
| [[Категорія:Кримськотатарські драматурги]]
| |
| [[Категорія:Радянські письменники]]
| |
| [[Категорія:Репресовані в СРСР]]
| |
| [[Категорія:Уродженці Бахчисарая]] | | [[Категорія:Уродженці Бахчисарая]] |
| [[Категорія:Кримська Народна Республіка]] | | [[Категорія:Персоналії:Краматорськ]] |
| [[Категорія:Кримськотатарські політики]] | | [[Категорія:Діячі УРСР]] |
| [[Категорія:Випускники Таврійського національного університету]] | | [[Категорія:Члени КПРС]] |
| [[Категорія:Кримськотатарські громадські діячі]] | | [[Категорія:Нагороджені Почесною грамотою Президії ВР УРСР]] |
Шаблон:Особа
Анато́лій Григо́рович Па́нченко (Шаблон:Н. 29 1938(19380329), місто Бахчисарай, тепер місто Республіки Крим) — український радянський партійний діяч, 1-й секретар Краматорського міського комітету КПУ Донецької області, секретар Івано-Франківського обласного комітету КПУ. Член Ревізійної комісії КПУ в 1981—1986 р.
Біографія
У 1961 році закінчив Донецький політехнічний інститут.
У 1961—1975 роках — помічник майстра, майстер, старший майстер дільниці складання редукторного цеху, старший майстер складання механічного цеху № 1, заступник начальника цеху із складання механічного цеху № 9, начальник механічного цеху № 1 Новокраматорського машинобудівного заводу імені Леніна Донецької області.
Член КПРС з 1969 року.
У 1975—1977 роках — 2-й секретар Краматорського міського комітету КПУ Донецької області. У 1977—1984 роках — 1-й секретар Краматорського міського комітету КПУ Донецької області.
У 1984 році закінчив заочно Академію суспільних наук при ЦК КПРС. У 1984—1985 роках — інспектор ЦК КПУ.
З грудня 1985 року — секретар Івано-Франківського обласного комітету КПУ. У 1986—1988 роках — радник ЦК КПРС з питань економіки при ЦК Народно-демократичної партії Афганістану в Демократичній Республіці Афганістан. У 1988—1990 роках — секретар Івано-Франківського обласного комітету КПУ.
У 1990—1991 роках — керівник проблемно-аналітичної групи з соціально-економічних питань Кримського республіканського комітету КПУ.
У 1992—1994 роках — заступник начальника—головний інженер «Кримголовпостачу». У 1994—1997 роках — директор Спільного підприємства «Лазурит». З 1997 року працював радником голови Верховної ради Криму. У 1998—1999 роках — директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Пассар».
3 2001 р. — виконавчий директор Кримського регіонального відділення Союзу землевпорядників України. Проживав у місті Сімферополі.
Нагороди
Джерела