Перегляд вихідного коду сторінки Роланд Валькман

{{Othernames|Валькман}}
{{Військовик2
| ім'я                = Роланд Юрійович Валькман 
| портрет             =
| Оригінал імені      = Roland Valkmann
| Підпис              = Валькман Роланд Юрійович, фото після 2006 року
| Ім'я при народженні = Roland Valkmann
| Псевдоніми          = Роллі Валькман
| Дата народження     = 13.4.1922
| Місце народження    = [[Первомайське (Первомайський район, АР Крим)|с. Джурчі, Крим]]
| Дата смерті         = 7.5.2007
| Місце смерті        = [[Первомайське (Первомайський район, АР Крим)|с. Джурчі, Крим]]
| Поховання           = [[Первомайське (Первомайський район, АР Крим)|с. Джурчі, Крим]]
| прізвисько          = "Роллі Валькман" 
| країна              = {{USR}} → {{UKR}}
| національність      = [[Естонець]]
| рід військ          = [[НКВС]], [[партизани]]
| звання, посада      = [[Капітан (військове звання)|Капітан]], [[Комісар|комісар]] партизанського закону, політрук
| формування          = [[НКВС]], [[партизани]]
| битви               = [[Друга Світова війна]]
| Мова творів         = {{[[Російська мова|російська]]}}
| нагороди            =
{{(!}} style="background: transparent"
{{!}} {{Орден Леніна}} {{!!}} {{Орден Вітчизняної війни 1 ступеня}}
{{!)}}
}}

'''Ролана́рд Ю́рійович Ва́лькман''' ({{lang-et|Roland Valkmann}}; {{ДН|13|4|1922}}, [[Первомайське (Первомайський район, АР Крим)|с. Джурчі, Крим]]&nbsp;— {{ДС|7|5|2007}}, [[Первомайське (Первомайський район, АР Крим)|с. Джурчі, Крим]])&nbsp;— кримський комуністичний партійний діяч [[естонці|естонського]] походження. Ветеран [[Друга світова війна|Другої світової війни]], [[Орден Леніна|кавалер]] [[Орден Леніна|ордену Леніна]] (1944), громадсько-політичний діяч, [[історик]], [[письменник]], [[історіограф]] естонців Криму.

== Ранні роки ==

Роланд Валькман народився в селищі [[Первомайське (Первомайський район, АР Крим)|Первомайське]], що на півночі Криму, в сім'ї Юрі Валькмана та Аліни Валькман (Тінт). Крім нього в сім'ї було ще два брати&nbsp;— Арманд і Вольдемар. Мати Аліна працювала завгоспом у школі<ref name="family">[https://gkmn.rk.gov.ru/uploads/txteditor/gkmn/attachments//d4/1d/8c/d98f00b204e9800998ecf8427e/phpw3TpBh_2.pdf Сальман Л. Эстонские поселения Джурчи и Кият-Орка: сборник материалов по истории.]{{Недоступне посилання}}</ref>.

 

 


Батько Юрі в Первомайському вступив в естонський колгосп «Вабадус» («Свобода») в 1929&nbsp;р., був заступником голови. [[Комітет бідноти]] села очолювала рідна тітка&nbsp;— Марія Юрійовна Нугіс. Кузен Евальд Нугіс був секретарем комсомольської організації, який навесні 1930&nbsp;р. займався розмежуванням колишніх приватних земель під колгоспні. За спогадами Роланда, в селі було багато [[Куркуль|естонців-куркулів]], які або самі поїхали геть, або [[Розкуркулення|розкуркулили]], або вигнали з колгоспу (біля десятка із сотні сімей)&nbsp;— «по суті, кращих, найвдаліших, найуміліших, найхазяйновитіших» господарів<ref name="achkora">[https://proza.ru/2011/08/26/217 Тєрєнтьєв Л.&nbsp;А.&nbsp;Несправедливость] // https://proza.ru/</ref>.

 [[Файл:Alina Tint (Valkmann). Beg.of XX.jpg|міні|ліворуч|Аліна Тінт (Валькман) у компанії подруг. Початок ХХ століття. Крим?]]


 





 
 

Батько Юрі був внуком Антса Валькмана&nbsp;— організатора другої хвилі естонців-переселенців з [[Ярвамаа]]ського повіту [[Естонія|Естонії]] до південної Таврії ([[Крим]]у)<ref name="grandfather">[http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/91462/85-Levandovskaya.pdf Левандовська М.&nbsp;Б.&nbsp;Естонці Криму. До питання вивчення історії та культури]</ref>:

{{цитата|''
   Переселення на півострів почалося з 1861 року з наступних повітів [[Естонія|Естляндяї]]: [[Ярвамаа]]ського, [[Гар'юмаа]]ського и [[Раквере|Везенбергського]].
   Перша хвиля складалася з двох груп: перша прибула в серпні 1861 р. (5-6 сімей, провідник - Аабрам Нордт) та оселилися в с. Актачі-Кият, яку пізніше перейменували в Абрамівку (Сімферопольский повіт). Друга група (23 сім'ї, біля 120 людей, провідники «ходоків» - Хендрик Сельбах і Кустав Мальтс), зазнавши тяжких випробувань в дорозі, прибула в листопаді 1861. в с.Сумрук (в естонському прочитанні Зумрук (Сімферопольского повіту), а нині Берегове Бахчисарайського району АР Крим).
   У 1862 р. почалася друга хвиля переселення, яка теж складалася з двох груп: перша (біля 500 людей з Ярваамаського повіту та біля 80 людей Харьюмааського повіту, головний – Кустав Мяарманн) в перших числах серпня прибула до Сімферополя; друга група (кілька сотень людей, провідник - Антс Валькманн) прибула наприкінці серпня та оселилася здебільше в с.Кара-Кіят Сімферопольского повіту. 1869 року в Крим прибула третя хвиля (що складалася з кількох десятків сімей).
   Їх поява привернула до себе увагу та великий інтерес серед строкатого багатонаціонального кримського населення. Містяни з цікавістю дивилися на білявих жителів півночі. Все в них викликало подив: і зовнішність, і одяг прибульців, і коні, і збруя. Довговолосі чооловіки в коротких, по коліна, штанях і панчохах, обмотаних шнуром від постолів, у чорних кафтанах з олов'яними гудзиками, щільно насадженими від коміра до пояса; жінки у високих яйцеподібних головних уборах, з-під яких розвивалося розпущене волосся, майже у всіх світле, тьмяне безбарвне вбрання, маленькі криті візки, запряжені худими конячками, все це було для кримських жителів нове і цікаве. Але не тільки цікавість і здивування викликав цей караван... Обличчя цих мандрівників, що прийшли здалеку, як і весь їхній вигляд, говорили про важке життя, що серце мимоволі стискалося. Нескінченно довгий шлях, з усіма його поневіряннями і негараздами, не тільки перетворив одяг цих людей у жебрак, але й їх самих настільки виснажив і висушив голодом і хворобами, що вони більше схожі на тіні, позбавлені плоті та крові.''}}


 

 
'''{{main|Кримські естонці}}'''<ref name="Дослідження 'Кримські естонці', Академія СБУ, 2022.">{{Cite web |url=https://academy.ssu.gov.ua/ua/158-doslidzhennya-ta-analitika-centr-strategichnih-komunikaciy |title=Архівована копія |accessdate=2023-01-07 |archive-date=2023-01-07 |archive-url=https://web.archive.org/web/20230107123721/https://academy.ssu.gov.ua/ua/158-doslidzhennya-ta-analitika-centr-strategichnih-komunikaciy }}</ref> <ref name="Укрінформ, 2022.">{{Cite web|url=https://www.ukrinform.ru/rubric-ato/3527122-krymskie-estoncy-otgoloski-imperskogo-proslogo.html|назва=Крымские эстонцы: отголоски имперского прошлого|видавець=[[Укрінформ]]|дата=13 липня 2022|url-архіву=https://web.archive.org/web/20230107123729/https://www.ukrinform.ru/rubric-ato/3527122-krymskie-estoncy-otgoloski-imperskogo-proslogo.html|дата-архіву=2023-01-07|мертвий-url=no|дата-доступу=13 лютого 2023}} {{ref-ru}}</ref>


Спочатку Роланд навчався в російській школі-інтернаті в с. Акчора ({{lang-crh|Aqçora, Акъчора}}, після 1945&nbsp;р.&nbsp;— [[Гвардійське (Первомайський район)|с. Гварді́йське]]). Його інтерв'ювер так згадує ті роки<ref name="achkora"/>:



{{цитата|''
   Розказати вам нову історію про Атоса, Портоса та Араміса? Вони не були слугами короля Людовіка, а якщо й змагалися з гвардійцями кардинала Рішильє і ганялися за коштовними підвісками королеви, то лише в бурхливій дитячій уяві. І жили вони не в Парижі, а в кримському селі Ак-Чора.Той низький одноповерховий будинок наприкінці 1930-х здавався високим і гарним. Тут розташувалася руська школа-десятирічка, а поблизу — інтернат. Такий був їх Париж.
   З четвірки «мушкетерів» у інтернаті мешкали Валік Стас і Роллі Валькман. Батьки Борьки Корсунського знімали кімнату десь поблизу. Андрюха Пфейфер був сином місцевого коваля.  Почесне ім'я д'Артаньяна чомусь віддали Роллі, хоча він зовсім був не схожий на відомого гасконця — рудий і кучерявий. Чорнявому хитруватому Борису, заводилі компанії, дісталося прізвисько Араміса, Андрій став Портосом як найгладкіший серед них, а Валі дістався Атос. Їх секретна таємниця, звичайно, швидко стала всім відомою, да й так і пішло: інакше як мушкетерами друзів рідко хтось називав.
   А по-справжньому їх зблизив [[Гіперболоїд інженера Гаріна (роман)|«Гіперболоїд інженера Гаріна»]]... Для такої романтичної книги і місце потрібне романтичне: таким став схований під землею велечезний гранітний склеп. Розповідали, що там спочиває хтось із предків поміщиці Скірман, яка на свої гроші побудувала цю школу для дітей бідняків.
   ...Хлопці фантазували, як скористатися надзвийчаною зброєю інженера Гаріна. Тоді, в серпні 1938-го року, радянські війська вщент розбили війська «японських імперіалістів, що вторглися [[Битва на озері Хасан|біля озера Хасан]]», а в тих боях дуже б знадобився гіперболоїд!
   Одного разу Роллі зважився і потайком відправив наркому оборони Климу Ворошилову листа з вимогою направити його, цілком вже зрілого дев'ятикласника, бити загарбників. Відповіді довго не надходило. Але одного разу вчитель Чавусов ввійшов в їх гучну інтернатську кімнатку, відізвав Роллі і протягнув йому запечатаний конверт із червоною смугою та написом "Урядове". З його вмісту хлопчик дізнався, що його перший патріотичний борг — вчитися. Потім слідувало побажання успіхів і підпис легендарного Маршала.
   — Ну, — вимовив Михайло Афанасійович, — не дарма батьки дали тобі ім'я [[Роланд (герой епосу)|Роланд]]… 
''}}

Автор тексту навмисно наголошує на тому, що шкільна компанія була інтернаціональною: Роланд&nbsp;— естонець; Борька&nbsp;— єврей {{#tag:ref|Бо на півночі Криму, у Лариндорфському і Фрайдорфському районах, уряд СРСР та американська компанія «Джойнт» зробили кампанію по утворенню єврейських сільськогосподарських комун <ref name="jews">[[Каліфорнія у Криму|Кримські євреї]]</ref>, але під час [[Великий терор|Великого терору]] більшість представників «Джойнту» заарештували, і співпраця перервалася. 1941-го кримські євреї або евакуювалися з півострова, або були знищені німцями.|group="Вин."}}; у Андрія&nbsp;— німецьке прізвище {{#tag:ref|Німці заснували колонії в Криму ще на початку XIX ст. На початку 1930-х років німецькими національними районами були Біюк-Онларський та Тельманівський райони. Але з початком [[Великий терор|Великого терору]] та Радянсько-німецької війни, у рамках заходів згідно з «Постановою Ради з евакуації при Раднаркомі СРСР № СЕ-75с. від 15 серпня 1941», кримські німці <ref name="german">[[Кримські німці]]</ref> були депортовані з Криму.|group="Вин."}}; Валько&nbsp;— автор пише, «русский» {{#tag:ref|Хоча прізвище «Стась»[http://Стась https://uk.wikipedia.org/wiki/Стась] найбільш поширене на території Білорусі та півночі України, тобто хлопчик слов'янин, має на увазі автор.|group="Вин."}}. Всі вони вчаться в «руській школі» (бо ще були татарські та єврейські).


[[Файл:Tracteurs révolution octobre Fraisdorfské Crimée 1926.jpg|міні|центр|Свято "1 травня" у селищі [[Фрайдорфський національний єврейський район|Фрайдорф]], Крим, 1926 рік.]]

 

Починаючи з 1938 року, міцна шкільна дружба розпалась, а Роланд Валькман повернувся в рідне [[Первомайське (Первомайський район, АР Крим)|село Джурчі]] і закінчував школу там:
{{цитата|''
   Група «мушкетерів» все ж таки розпалась. І не тільки тому, що в листопаді 1939 року в додаток до естонської в Джурчі відкрилась руська школа, і Роланд Валькман переїхав до батьків. Гірше те, що в 1938-го року небачених розмірів набули арешти, особливо серед німців. Хтось пустив навіть чутку про кулемети і гвинтівки з патронами, ніби приховані до приходу фашистів. Андрій Пфейфер сильно переживав несправедливість, що відбувалася, і замкнувся в собі. Тим більше, що всі довкола легко вірили у можливу зраду, раділи викриттям «ворогів народу» і зневажали їх. Такий час — голова місцевого комітету Осоавіахіма Бухарін, який раніше пишався своїм прізвищем {{#tag:ref|Мається на увазі, що його однофамільцем був комуністичний партійний діяч Микола Бухарін, якого розстріляли 15 березня 1938<ref name="bookharin">[[Бухарін Микола Іванович]]</ref>|group="Вин."}}, поміняв його на прізвище дружини… ''}}

== Війна і подальша діяльність ==
Після закінчення школи в [[Первомайське (Первомайський район, АР Крим)|с. Джурчі, Крим]], за власними словами, одразу «зі шкільної парти» був вимушений піти на фронт через початок [[Друга світова війна|Другої світової війни]] (тому в деяких джерелах вказана дата призову «22.06.1941»<ref>[https://www.moypolk.ru/soldier/valkman-roland-yurevich Сторінка на сайті «безсмертний полк»] // Автор: Pavel Ponomarev&nbsp;— внук, м. Красноперекопськ, АР Крим</ref>&nbsp;— на другий день, коли Гітлер напав на Радянський Союз). Дочка Лариса пише те саме: «В перший же день [[Німецько-радянська війна|Великої Вітчизняної війни]] написав заяву з проханням відправити його на фронт»<ref name=":0">[http://xn--c1aoio2a.xn--p1ai/files/sbornik-estontsy-sevastopolya-48.pdf Эстонцы Севастополя: история и современность.] // Ред. и сост. О.&nbsp;И.&nbsp;Малиновская.&nbsp;— Ростов-на-Дону: Альтаир, 2019.&nbsp;— 48 с.</ref>.

 

[[Файл:Указ_про_нагородження_Орденом_Леніна_Валькмана_Роланда_Юрійовича_-_2_сторінка%2C_1944_рік.jpg|міні|альт=Указ про нагородження Орденом Леніна Валькмана Роланда Юрійовича - сторінка 2 з 2, 1944 рік|Указ про нагородження Орденом Леніна Валькмана Роланда Юрійовича - 2 сторінка, 1944 рік]]


 

Але, за іншими відомостями,&nbsp;— школу він закінчив у 1940 році, після чого вступив до Обласної школи комсомольских кадрів<ref>[https://docplayer.com/122743360-Estonec-valkman-roland-yurevich-vypusknik-krymskogo-pedagogicheskogo-instituta.html «КРЫМСКИЙ ЭСТОНЕЦ ВАЛЬКМАН РОЛАНД ЮРЬЕВИЧ ВЫПУСКНИК КРЫМСКОГО ПЕДАГОГИЧЕСКОГО ИНСТИТУТА им. М. В. ФРУНЗЕ –ИЗВЕСТНЫЙ ДЕЯТЕЛЬ КРАЕВЕДЕНИЯ И МУЗЕЕВЕД»]{{Недоступне посилання}} // Автор: Середін В. М., студент Кримського інженерно-педагогічного університету, м. Сімферополь, 2018.&nbsp;— 5 с.</ref>. Тому був призваний 20 серпня 1941 року<ref>[https://pamyat-naroda.ru/heroes/kld-card_uchet_officer4861551/ Карточки відомостей та нагород на сайті «пам'ять народу»] // ЦАМО РФ</ref>, хоча й ця дата є досить сумнівною. Сам Роланд розказує авторові інтерв'ю-оповідання, що брав участь у [[Депортація радянських німців під час Другої світової війни|депортації німців з Криму]]<ref name="achkora"/>:
{{цитата|''
   Куди потім розкидала доля членів четвірки невідомо, в колишньому [[Первомайське (Первомайський район, АР Крим)|Джурчі]], а нині — в [[Первомайське (Первомайський район, АР Крим)|Первомайському]] залишився тільки Роланд Юрійович Валькман. Воював, був [[Комуністична партія Радянського Союзу|партробітником]], вчителем [[Історії (Геродот)|історії]]. Але до кінця своїх днів не міг пробачити собі: як голова [[Райком|райкому]] [[Комсомол|комсомолу]] особисто брав участь у [[Депортація радянських німців під час Другої світової війни|депортації німців з Криму]]. Ні, Андрія Пфейфера з рідної хати виганяли інші. Але й він виселяв. Вина тих людей була тільки в тому, що народилися з німецькими прізвищами, а Сталін в кожному бачив "пособніка фашистов"...
   Серед інших партійних і [[Комсомол|комсомольських]] активістів 16 серпня 1941 року в [[Райком|райком]] партії запросили й молодого Роланда Валькмана. До цього він вже закінчив десятирічку, вступив в обласну школу комсомольських кадрів, працював вчителем фізкультури та старшим [[Піонерський рух|піонервожатим]].
   Перший секретар райкому Баскевич під суворим поглядом начальника райвідділу [[Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР|НКВС]] Рутмана оголосив: всі зібрані розбиваються по двоє для виконання спеціального завдання партії. Старшому кожної з груп  було вручено запечатаний сургучем конверт, розкрити який дозволялося лише після прибуття на місце.
   Напарником та керівником Валькмана на ті кілька важких днів став Олександр Федорович Перехід (у пору особисто мого студентства у 1960-х – ректор [[Крим|Кримського]] педінституту, [[Кандидат наук|кандидат]] хімічних наук).
   Колишній директор школи та його колишній учень ще не знали, яким виявиться їхнє відповідальне завдання. Тільки наблизившись на бричці до будиночків [[Колгосп|колгоспу]] ім. [[Фрідріх Енгельс|Енгельса]], розкрили таємничий конверт. І прочитали: «Відповідно до постанови Ради оборони СРСР ... »
   Йшлося про негайну евакуацію німецького населення у східну частину країни. Кожна людина, дізналися вони, мала право взяти з собою не більше 50 кілограмів речей та продуктів харчування. Що робити? Обидва чудово знали голову цього колгоспу Валендера, відданого комуніста, нещодавнього начальника застави на західному кордоні. У той час пісень і п'єс про прикордонників, які безстрашно охороняють державу від ворожих [[Шпигунство|шпигунів]], такі люди за життя ставали легендою. Але як [[Німці|німця]] у [[1938]] році його звільнили із застави. Якийсь час працював директором [[Будинок культури|Будинку культури]], де Роланд був старостою [[Театр|драмгуртка]].
   Але й тіні сумніву не виникло у серцях двох уповноважених. Раз [[Комуністична партія Радянського Союзу|партія]] велить...
   Людина величезної витримки, голова [[Колгосп|колгоспу]] не висловила жодного подиву чи розчарування. На екстрених зборах дав слово Переходу. Запитань не було, тільки раптом низько опустили голови чоловіки… Росіянам села було доручено підготувати [[Вагон|мажари]] – великі вози із ґратованими вікнами.
   Олександр Федорович та його юний помічник, озброєні гвинтівками, обходять одне подвір'я за іншим, підганяють. У будинку голови їх зустрічають тітка Паша та 19-річний Вова.
  — А мені куди?
  Вийшовши з хати, Перехід каже Роланду:
  — Скачи в Джурчі, дізнаєшся у Рутмана, що з Вовкою робити. Він же росіянин... Я напишу записку.
   На змиленому від галопу коні Роланд підлетів до будівлі НКВС у центрі селища. Пройшов важкий кам'яний паркан... Прочитавши записку інструктора райкому, Рутман раптом залаявся такою страшною лайкою, якої [[комсомол|комсомольцю]] ніколи раніше чути не доводилося.
  — Їдь назад і скажи Переходу: нехай діє відповідно до інструкції!
  — Що, і росіян висилати?!
  — Ти, щеня, ще й запитання ставиш? І такому довіряють виконання такого важливого завдання?! - прокричав Рутман.
   Дві доби в селі - крики, плач, мукання корів, рохкання свиней. У повітрі пір'я від розпоротих перин та подушок. Уповноважені по черзі сплять на голому столі головного кабінету.
   Пізно ввечері 19 серпня примчав нарешті гонець із наказом відправляти німців на [[Воїнка (село)|Воїнку]]. Обоз вийшов довгим, хоча село — лише два ряди хат. Малята, старі на возах, решта пішки. Серед них і тітка Паша з Вовкою.

   Після війни [[Естонці|естонець]] Роланд Валькман випадково зустрів [[Німці|німця]] Валендера, який працював на одній із шахт [[Челябінська область|Челябінської області]]. Нічим старий [[Більшовики|більшови]]к не виявив образи за своє вигнання з [[Крим|Криму]]. Одне засмучувало: не довірили зброю для боротьби із проклятим [[Фашизм|фашизмом]].

  — То все ж таки — правильно вчинили з [[Німці|німцями]]? - питаю давно посивілого [[Комсомол|комсомольця]] [[1930-ті|тридцятих]].
  — До людей треба було по-людськи підійти, — відповідає Роланд Юрійович. — Такого, як Валендер, не можна ображати недовірою.
  Член [[Комуністична партія Радянського Союзу|КПРС]] із півстолітнім стажем замислюється, потім з мукою вимовляє:
  — Я ж був абсолютно певен, що так і треба. Потім, коли викладав історію, сам вдовблюв: [[Кримські татари|кримські татари]] були [[Колаборант|зрадниками]]… А [[Греки|греки]], [[Вірмени|вірмени]], [[Болгари|болгари]] до чого?! Їх теж у [[1944|44]]-му [[Депортація кримських татар|вигнали]]… І знаменитий партизанський командир {{не перекладено|Македонський, Михайло Андрійович|Михайло Македонський|ru|Македонский, Михаил Андреевич}} був [[Греки|греком]], і розвідник Федір Якустіда<ref>[https://nkvd.memo.ru/index.php/Якустиди,_Федор_Афанасьевич Якустиди, Федор Афанасьевич] // Кадровый состав органов государственной безопасности СССР. 1935−1939</ref>… Тільки тепер приходжу до розуміння, як це все несправедливо…
  ''}}

Дочка Лариса пише, що Роланд Юрійович «одразу після школи добився відправки в [[Червона армія|армію]], став [[Зв'язківець|зв'язківцем]], брав участь [[Оборона Криму (1941—1942)|в боях на Перекопі]], обороні [[Ішунь (село)|Ішуньських позицій]] та в [[Керченсько-Феодосійська десантна операція|Керченсько-Феодосійський оперпації]]»<ref name=":0"/> у складі {{не перекладено|417-й стрілецький полк|417-го стрілецького полку||417th Rifle Division}}<ref>[https://pamyat-naroda.ru/warunit/id12638/?static_hash=6795660564932fc291f8f35ade14c0f5v2 417 стрелковый полк 156 стрелковой дивизии (I) (417 сп)] // pamyat-naroda.ru</ref> {{не перекладено|156-а стрілецька дивізія (I формування)|156-ї дивізії|ru|156-я стрелковая дивизия (1-го формирования)}}.

Після евакуації [[Дивізія|дивізії]] на [[Кавказькі гори|Кавказ]], його з товаришами-[[Естонці|естонцями]] (Евальдом Тооном та Ервіном Еріком) відізвали з фронту та після проходження чотиримісячного курсу спеціальної [[Диверсійно-розвідувальна група|диверсійної підготовки]] в [[Москва|Москві]] відправили на [[Окуповані території|окуповані території]] [[Естонія|Естонії]] та [[Ленінградська область|Ленінградської області]] для організації {{не перекладено|Радянський партизанський рух в Естонії|партизанського руху|en|Soviet partisans in Estonia}}.

{{цитата|''
   Командир загону Олександр Круузе, [[Комісар|комісар]] Роланд Валькман з [[Диверсант|групою диверсантів]] із 16 людей з люку [[Сполучені Штати Америки|американського]] літака «[[Douglas DC-2|Дуглас]]» на [[Парашут|парашутах]] спустилися в ліс в липні [[1943 в авіації|1943]] року. До [[1943  |вересня]] їх стало вже 78.''}}
 [[Файл:LOT_DC-2_LOC_matpc_22394u.jpg|міні|центр|Літак "Дуглас" і група пасажирів. ]]


Шоста [[Бригада (військова справа)|партизанська бригада]], в якій Валькман був [[комісар]]ом загону, проводила [[Диверсійно-розвідувальна група|диверсійні]] операції в тилу ворога: здійснювала напади на ворожі гарнізони, пускала під укіс [[Ешелон (транспортний)|ешелони]] з живою силою та технікою супротивника. Також основною метою роботи була [[Комуністична партія Радянського Союзу|комуністична]] [[Агітація|агітація]] [[Естонці|населення]] <ref name="Радянсько-естонський договір (пакт) про взаємодопомогу. 1939">https://uk.wikipedia.org/wiki/Радянсько-естонський_договір_про_взаємодопомогу</ref> та боротьба з "[[лісові брати|лісовими братами]]", анти-совєтськими естонськими партизанами <ref name="Анти-комуністичний рух опору в Естонії у 1939 - 1960 х.">https://et.wikipedia.org/wiki/Metsavendlus_Eestis</ref>.

[[18 січня]] [[1944]] року за особливі заслуги Валькмана було нагороджено [[Орден Леніна|орденом Леніна]]. Вже після війни Роланд Юрійович закінчив [[Вища партійна школа|Вищу партійну школу]] в [[Москва|Москві]].

Обидва рідні брати Роланда загинули під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]]: Вольдемар&nbsp;— під [[Новоросійсько-Таманська операція|Новоросійськом]], на Малій землі, а Арманд&nbsp;— під час [[Десантування|десанту на острів]] [[Сааремаа|Саарема]]. 

{{#tag:ref|Неправда, що загинули в рідному селищи Джурчі, нібито організовуючи підпільно-партизанську боротьбу проти німців - це намагання навіщось семикласникам в кожній дрібниці сказати неправду і виконати замовлення на проросійську [[Пропаганда|пропаганду]] "на дні перемоги та [[Ветеран|ветеранах]]", а не урок [[Історії (Геродот)|історії]]... <ref name="stas">http://web.archive.org/save/https://multiurok.ru/files/a-my-slishkom-malo-znaem-o-voine.html</ref> Класс 7. Исторія Рососіі.Тема урока: «Мы слишком мало знаем о войне». Автор: Секретарь Валентина Алексеевна.|group="Вин."}}

Працював з 1948 року інструктором у партійних органах Естонії ([[Пярнумаа]]ський комітет КП(б), де також працював його кузен&nbsp;— Артур Нугіс і його дружина). Як пишуть<ref name=":0"/>, метою «партійної роботи» була допомога у створенні [[Колгосп тварин|колгоспів]], а за фактом&nbsp;— знову ж таки [[Радянська пропаганда|агітація]], боротьба з [[Лісові брати|«лісовими братами»]], [[Колективізація|примусова колективізація]] та [[розкуркулення]] селян<ref name="achkora"/>.

<blockquote>
За участь в антифашистській боротьбі в підпіллі та партизанських загонах на території Естонії радянськими урядовими нагородами було нагороджено понад 500 громадян СРСР, дві людини - Леен Кульман і Володимир Федоров - стали Героями Радянського Союзу (посмертно), орденом Леніна були на: Едуард Аарте, Арно Аварсоо, Ільмар Юріссон, Ріхард Мельтс і Роланд Валькман. <ref>Е. А. Сигель. Вічно живі. Таллінн, «Еесті раамат», 1984. с.61</ref>
</blockquote>


Суворе [[Партизани (військо)|партизанське життя]] не пройшло для нього безслідно, лікарі виявили [[туберкульоз]], і тоді сім'я повернулася назад до [[Крим|Криму]]. Знов робота в партійних органах [[Коктебель|Коктебелю]], [[Судак (місто)|Судаку]], [[Сімферополь|Сімферополя]]. Тут він закінчив [[Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського|Кримський державний університет]]. Пізніше, 1956 року, сім'я повернулася в рідне село [[Первомайське (Первомайський район, АР Крим)|Джурчі]], де він працював у райкомі партії Первомайського району, потім&nbsp;— вчителем історії в рідній школі, продовживши традицію матері. Потім став директором школи.

У 1961 році в смт Первомайському разом з Леонгардом і Яковом Сальманами влаштували ювілейне свято «100-річчя переселення [[Кримські естонці|естонців до Криму]]»: важко сказати, як їм вдалося того часу в районному центрі організувати естонський [[Естонці|національний захід]] такого гатунку, швидше за все допоміг партійний авторитет організаторів. Більшість учасників розмовляли на [[Естонська мова|естонській мові]] або розуміли її. Представників влади не було&nbsp;— це було насправді народне свято. Нащадки переселенців приїхали з [[Естонці Криму|естонських сіл Криму]]: [[Краснодарка|Кончи-Шавва]] ([[Краснодарка крим|Краснодарка]]), Кіят-Орка ([[Упорне]]), [[Сімферополь|Сімферополя]] та пара гостей з [[Таллінн|Талліна]]<ref name="salman">[https://konstantin-patsi-jalgedes.ee/wp-content/uploads/2018/01/2011-nr.-22.-STR-12.-V-rossiiskom-sele-ustanovlen...-Evgenii-Kapov.-Krymskoe-obshchestvo-estontsev.pdf Леонгард Сальман&nbsp;— исследователь эстонских поселений в Крыму] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190403065732/https://konstantin-patsi-jalgedes.ee/wp-content/uploads/2018/01/2011-nr.-22.-STR-12.-V-rossiiskom-sele-ustanovlen...-Evgenii-Kapov.-Krymskoe-obshchestvo-estontsev.pdf |date=2019-04-03 }} // Krimmi EESTLASED 2011</ref>.

На початку 1970-х почав створювати шкільний [[музей]], частина експонатів з якого є й досі, а частина стала основою для [[Первомайський район (АР Крим)|Історичного музею району]]<ref>[https://multiurok.ru/files/a-my-slishkom-malo-znaem-o-voine.html «Мы слишком мало знаем о войне».] // Автор: Секретарь В. О., 2022</ref>.

До 200-річчя смт [[Первомайське (Первомайський район, АР Крим)|Первомайське]] у серпні [[1998]] року була видана книга «Оазис у степу»<ref>Валькман Р.&nbsp;Ю.&nbsp;Оазис в степи: Из истории нашего райцентра / Р.&nbsp;Ю.&nbsp;Валькман. –Симферополь, 1998. –20 с.</ref>&nbsp;— результат довгих пошуків, архівної роботи, власних перекладів [[Едуард Вільде|Е.Вільде]], де були зібрані унікальні матеріали з історії естонської громади с. [[Первомайське (Первомайський район, АР Крим)|Джурчі]].

== Сім'я ==
* Прадід по батькові — Антс Валькман&nbsp;— організатор другої хвилі переселення естонців з [[Ярвамаа]]ського повіту [[Естонія|Естонії]] до південної Таврії ([[Крим]]у) <ref name="grandfather"/> За статистикою, до початку 20 сторічча Сибір, Крим, на Кавказ, в Азію, переселилося не менше 11% сільского неселення [[Естонія|Естонії]]. <ref name="Історія одного
естонського поселення (Сибір).">https://ida.aule.ee/kirjutised/vaba_elu.pdf</ref>

* Предки по матеріі — сім'я Тінт&nbsp;— також була одною з "першопроходців"-естонців до Криму, але Валькмани оселилися в [[Джурчі]], а Тінти — в основному в сучасному [[Красногвардійський район (АР Крим)|Красногвардійському районы Криму]], село [[Новоестонія]]<ref name="наталья тинт">https://www.myheritage.com.ua/names/наталья_тинт</ref>, зустрічається прізвище й на Кавказі:
<blockquote>
15 июня 1866 года основано село Казинка. 1 августа 1866 года пастор лютеранской церкви Ставрополя Аугуст Доль освятил кладбище, где поставили черный крест. На месте будущей церкви установили белый крест, провели богослужение. К октябрю у всех были свои землянки (причём землянки были с печными трубами). Всего в селе проживало 72 семьи. Первым старейшиной села был Йоозеп Тинт.
<ref name="Kalev Nõmm, Mõned killud Allmäe küla ajaloost // -Tallinn, 2007 ">http://sugupuu.narod.ru/istok.html</ref>
</blockquote>

* Батько  — Юрі Валькман&nbsp;— заступник голови [[Колгосп|колгоспу]] "Вабадус" ("Свобода") в селі [[Первомайське (Первомайський район, АР Крим)|Джурчі]], [[Комунізм|партійний]] активіст.

<blockquote>Естонський колгосп «Vаbadus» ("Свобода") села Джурчі було зареєтроровано Сімферопольским Окружним судом 09.09.1917 г. Зісновники: Август Йоганович Нугіс, Ян Юрієвич Валькман, Йоганн Янович Ольцвель, Ульма Іоганівна Тадлєр, Ліза Юрієвна
Пукспу, Іосіф Йадисович Пукспу, Йоганнес Гансович Сенна... </blockquote>

* Мати — Аліна Валькман (Тінт)&nbsp;— народилась в [http://Войкове%20(Ленінський%20район) Тархані], працювала завгоспом і вчительеою молодшої школи в селі [[Первомайське (Первомайський район, АР Крим)|Джурчі]] (Первомайське).

* Брат — Вольдемар Юрійович Валькман (? - ?)&nbsp; — загинув під час [[Друга світова війна|Другої Світової Війни]] під [[Новоросійська операція (1943)|Новоросійськом]], на [[Мала земля|Малій землі]].

* Брат — Арманд Юрійович Валькман (1923 - 1944)&nbsp; — загинув під час [[Друга світова війна|Другої Світової Війни]] під час [[Десантування|десанту]] на острів [[Сааремаа|Саарема]]. <ref name="Арманд Валькман">https://pamyat-naroda.ru/heroes/isp-chelovek_spisok5403078</ref>

* Дядько? — Олександр Юрійович Валькман (1896, Джурчі - ?)&nbsp; — ? <ref name="Олександр Юрійович Валькман, 1896.">https://pamyat-naroda.ru/heroes/memorial-chelovek_vpp2003290005/?backurl=%2Fheroes%2F%3Fadv_search%3Dy%26last_name%3DВалькман%26first_name%3DАлксандр%26middle_name%3DЮрьевич%26date_birth_from%3D%26static_hash%3D615ae69c24588500fd75d6e8f2b6045bv1%26data_vibitiya_period%3Don%26group%3Dall%26types%3Dpamyat_commander%3Anagrady_nagrad_doc%3Anagrady_uchet_kartoteka%3Anagrady_ubilein_kartoteka%3Apdv_kart_in%3Apdv_kart_in_inostranec%3Apamyat_voenkomat%3Apotery_vpp%3Apamyat_zsp_parts%3Akld_ran%3Akld_bolezn%3Akld_polit%3Akld_upk%3Akld_vmf%3Apotery_doneseniya_o_poteryah%3Apotery_gospitali%3Apotery_utochenie_poter%3Apotery_spiski_zahoroneniy%3Apotery_voennoplen%3Apotery_iskluchenie_iz_spiskov%3Apotery_kartoteki%3Apotery_rvk_extra%3Apotery_isp_extra%3Asame_doroga%26page%3D1%26grouppersons%3D1&</ref>. Родичами Валькманів в Джурчі була сім'я Нугіс.<ref name="achkora"/>

 

* Батьки дружини — Іван та Євдоха Татарченки (Євдокия Іллівна народилася в селі [[Великі Копані]] на [[Херсонська область|Херсонщині]]). <ref name="Євдокия Іллівна Татарченко">https://www.geni.com/people/Евдокия-Татарченко/6000000180329256836</ref> <ref name="Іван Татарченко">https://www.geni.com/people/Иван-Татарченко/6000000180329088822</ref>



 


* Дружина — Наталя Валькман (Татарченко) [1922 - 2013] &nbsp; — народилася не в [[Крим|Криму]] , а на [[Кубань|Кубані]] - в станиці [http://Криловська%20(станиця) Єкатиринівська]. <ref name="Наталья Валькман
АР Крим, Україна">https://www.geni.com/people/Наталья-Валькман/6000000177257404838</ref> Роланд і Наталя вчилися разом в школі та разом після школи подали заявки на фронт. Наталя була [[Санітар|санітаром]], виносила поранених, під час служби втратила частину пальців руки. Кавалерка [[Орден Вітчизняної війни|Ордену Вітчизняної війни I степеню]] та іншими. <ref name="">https://pamyat-naroda.ru/heroes/podvig-chelovek_yubileinaya_kartoteka151898415{{Недоступне посилання}}</ref> Особистість Валькманів часто використовувалася в проросійській [[Пропаганда|пропаганді]] в [[Крим|Криму]]. <ref name="10 МАЯ 2010. Фронтовики, наденьте ордена! Приклад пропаганди">https://www.moypolk.ru/soldier/tatarchenko-natalya-ivanovna</ref> <ref name="Сборник нормативно-правовых актов Автономной Республики
Крым 2000">https://docs.dtkt.ua/download/pdf/1015.28889.1</ref>


 

* Син — Юрій Роландович Валькман [1947 - 2017] — відомий радянський та український науковець у галузі інформатики та [[Штучний інтелект|штучного інтелекту]], завідувач відділу розподілених інтелектуальних систем Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем [[НАН України]] та [[Міністерство освіти і науки України|Міністерства освіти і науки України]], професор кафедри математичних методів системного аналізу [[Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»|Національного технічного університету «Київський політехнічний інститут (НТУУ КПІ) ім. Ігоря Сікорського»]], член програмного комітету мінських конференцій ОSTIS<ref name="Києво-Могилянська академія. Довідник. 2003.">http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/123456789/4323/Kalendar_dovidnyk_2002-2003.pdf</ref>, [[Доктор технічних наук|доктор технічних наук]], професор. <ref name="Памяти Юрия Роландовича Валькмана">https://libeldoc.bsuir.by/bitstream/123456789/30408/2/Valkmann.PDF</ref> У період радянської юності він займався гірським туризмом, був інструктором та обходив увесь Крим. Одружившись на Лілії Ісмагіловій<ref name="Ismagilova ob YouTube">https://www.youtube.com/@ismagilova100</ref> – талановитій жінці, добре відомої любителям бардівської пісні (татарці за національністю), він швидко став своїм у їхньому особливому музичному середовищі. У зрілому віці він захопився подорожами..., але головним у його житті, була наука.<ref name="ostis.by, 2018.">http://proc.ostis.net/proc/Proceedings%20OSTIS-2018.pdf</ref> <ref name="ТОВ'СЕВЕН ПРІНТ'">http:// https://opendatabot.ua/p/4VCK428/</ref>

 

 


* Дочка — Елеонора Роландівна Валькман  (1954, с.Джурчі, АР Крим - 1974, Харків). <ref name="Элеонора Валькман">https://www.geni.com/people/Элеонора-Валькман/6000000180329458836
</ref>

* Дочка — Лариса Роландівна Валькман (Тихомирова) (1950, м. [[Судак (місто)|Судак]], АР [[Крим]] <ref name="ВЗбірка-журнал 'Естонці Севастополя, 2020.'">https://archive.org/details/sbornik-estontsy-sevastopolya-48 </ref>)  — проживає в Севастополі. <ref name="Лариса Валькман">https://okigo.ru/user/okid527354360985</ref> <ref name="Валькмани в книзы Л.Сальмана 'Естонські поселення Джурчі та Кіят-Орка в Криму', 2019.">https://archive.org/details/phpw3TpBh_2</ref>. Понад 40 років працювала дитячим лікарем в [[Сімферополь|Сімферополі]].<ref name="ВЗбірка-журнал 'Естонці Севастополя, 2020.'"/>

 

== Доробок з історіографії кримських естонців ==

* Організація національних естонських свят в Криму, як за радянських часів, так і пізніше.

* Він почав збирати експонати шкільного музею в [[Первомайський район (АР Крим)|Первомайській]] школі №1 і місцевому етнографічному музеї.

* Брошура Роланда Валькмана "Оазис в Степу", 1998. - це негрунтовна робота, що містить біля 20 сторінок, розповідає за історію селища [[Первомайське (Первомайський район, АР Крим)|Джурчі]], за Антса Валькмана, [[Естонія|естонських]] "колоністів"-[[Лютеранство|лютеран]] в Криму, [[Едуард Вільде|Едуарда Вільде]], але дуже незначний об'єм. Одною з найбільш грунтовних збірок з історії естонців [[Крим|Криму]] та історії селища [[Джурчі]] натомість є робота Леонґарда Сальмана."Сальман Леонгард. 

 [[Файл:Пам'ятна дошка Едуарду Вільде село Берегове Бахч. району.jpg|міні|праворуч|275пкс|Меморіальна дошка Едуарду Вільде в селі [[Берегове (Бахчисарайський район)|Береговому]] [[Бахчисарайський район|Бахчисарайського району]]]]

* Переклад "В гостях у [[Крим|кримських]] [[естонці|естонців]] : дорожні нотатки" / [Едуард Вільде|Едуарда Вільде], 1904 ; [переклад з [[Естонська мова|естонської]] на [[Російська мова|російську]]: Л. Бойчук, Р. Валькман, Е. Самсонов]., 2004. - 76 с.

== Примітки ==
{{reflist}}

=== Виноски ===
{{Reflist|group="Вин."}}
[[Категорія:Естонська діаспора]]
[[Категорія:Українські комуністи]]
[[Категорія:Естонська діаспора]]
[[Категорія:Кавалери ордена Леніна]]
[[Категорія:Крим]]
[[Категорія:Народи Криму]]