Греко-скіфське городище «Чайка»

Матеріал з Кримології
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Греко-скіфське городище «Чайка» (північно-західна околиця м. Євпаторія) засноване близько середини IV століття до н. е. Херсонесом. Воно являло собою укріплене поселення і було одним з форпостів хори (сільськогосподарської території) Херсонеса. У середині II ст. до н. е. захоплене скіфами і проіснувало до середини I ст. н. е. Дослідження проводяться з 1959 року. Городище «Чайка» — пам'ятка національного значення.

Історія дослідження

Греко-скіфське городище «Чайка» було відкрите, коли під час роботи на піщаному кар'єрі був виявлений грецький квадр — частина Північно-Східної вежі. Знаходиться біля селища Заозерне, 7 км на південний захід від міста Євпаторія, біля табору «Променистий», алея Дружби, 23[1].

Основні знахідки виставлені в Євпаторійському краєзнавчому музеї. Дослідження городища були розпочаті у 1959 році під керівництвом О. М. Карасьова та І. В. Яценко, і з 1963 року стали стаціонарними і щорічними. З 1967 року працює Кримська археологічна експедиція Історичного факультету МДУ. Її керівництво з 1987 року здійснювала О. О. Попова. З 2008 року начальником експедиції є Т. В. Єгорова[2].

Археологічні особливості

Виділяють три етапи розвитку городища[3]:

  • Грецький (сер. IV — сер. II ст. до н. е.)
  • Пізньоскіфський (кінець II ст. до н. е. — сер. I ст. н. е.)
  • Племена Салтівської культури (VIII — Х ст. н. е.)

Грецький етап

Загальна панорама городища

Перший період

Городище «Чайка» (назва умовна) імовірно виникає в середині IV століття до н. е. Будучи хорою Херсонесу, воно було побудоване в типовій грецькій манері. Площа городища на першому етапі його розвитку становить 5 тис. м² (100 х 50 м). Городище обмежене оборонними стінами з квадрів із вежами по кутах і додатковою вежею посередині східної стіни. В'їзд в городище був у західній стіні. Можлива наявність в'їзду в північній стіні, пізніше забудованого. Внутрішня забудова городища здійснювалася з сирцевої цегли на кам'яному цоколі.

На ранньому етапі свого розвитку (сер IV—III до н. е.) «Чайка», мабуть, була пунктом звезення харчів з рівнини для подальшого переправлення по морю у Херсонес. Це підтверджується наявністю 2 рядів підвальних приміщень — складів вздовж східної оборонної стіни.

Другий період

Деякі рештки городища

У III столітті до н. е. відбувається сильна пожежа, можливо викликана скіфськими набігами. Городище втрачає військово-оборонний характер, а на його території виникають окремі садиби різного господарського призначення[3].

  • Садиба № 1 (будівля III століття до н. е.) — на думку І. В. Яценко, ця будівля належала людині, пов'язаній з каменярською справою.
  • Садиба № 2 (1 — 2 чверть III століття) — мабуть була пов'язана з виноробством: в садибі знайдено кам'яний майданчик з бортиками, де чавили виноград, а також приміщення з піфосами — грецькими судинами для вина.
  • Садиба № 3 — пов'язана з виготовленням сирцевої цегли, склад якої знайдений у підвалі цієї садиби.
  • Садиба № 4 — виявлені залишки печей, кам'яний тарапан, зернотертки, на думку Т. В. Єгорової, садиба могла бути двоповерховою[4].

Пізньоскіфський етап

В кінці II століття до н. е. греки залишають городище. На їх місце приходять пізні скіфи.

Виникає досить велике поселення. Споруди — з «рваної цегли», без прямих кутів. Головна вулиця була вимощена каменем. На неї виходять невеликі приміщення, можливо, торговельні лавочки. Неподалік від городища з'являється некрополь.

Чи не пізніше середини I ст. до н. е. скіфи йдуть, з невідомих причин (немає слідів ні пожеж, ні набігів). Після відходу пізніх скіфів життя завмирає. У шарах III—IV століття н. е. археологічний матеріал трапляється дуже рідко і починає простежуватися чітко лише в V—VII століттях.

Салтівсько-Маяцька культура

VIII століття в історії городища пов'язане з Салтівською культурою.

Простежується використання характерної «ялинки» в кладці стін. Основні знахідки — поливна то гончарна кераміка з хвилястою лінією як орнаментом.

Знахідки

Література

  • Попова О. О. Рельеф с городища Чайка. — Советская археология, 1974 г., № 4, с. 222—230.
  • Коляков С. М. Амфоры городища «Чайка»: применение метода пересчёта в условно-целые сосуды при исследовании керамического комплекса. — «Математические методы в исследованиях по социально-экономической истории», М., 1975 г., с. 237—260.
  • Яценко И. В. Раскопки скифского поселения в Евпатории- «Археологические открытия 1974 г.», М., 1975 г., с. 379—381.
  • Карасёв А. Н. Раскопки городища Чайка в Евпатории. — «Археологические открытия 1966 г.», М., 1967 г., с. 215—218.
  • Шульц П. Н. Скифское изваяние, найденное на городище «Чайка». — «Античная история и культура Средиземноморья и Причерноморья», Лг., 1968 г., с. 324—331.
  • Література
  • Городище «Чайка». Сельскохозяйственная фактория Керкинитиды
  • Археологические исследования в Крыму. 1994 год. Сб. научн. ст. — Симферополь: СОНАТ, 1997.
  • Археология Северо-Западного крыма. — Симферополь, 2004.
  • Кутайсов В. А. Крекинитида. — Симферополь: Таврия, 1992. — 192 с., ил. — (Археологические памятники Крыма).
  • Население и культура Крыма в первые века н.э. — К.: Наукова думка, 1983.
  • Голованевский М. В. В глубь веков: [Раскопки городища «Чайка»] // Евпаторийская здравница. 12.09.1978 г.
  • Медведева Л. Сюрпризы «Чайки» // Евпаторийская здравница. 15.10.1977г.

Примітки

Шаблон:References

Див. також


Шаблон:Давньогрецькі колонії Північного Причорномор'я

  1. ↑ Посилання доступне в режимі редагування
  2. ↑ Археологи подводят итоги сезона на городище «Чайка» «Наука и жизнь»
  3. ↑ 3,0 3,1 Егорова Т. В. Новая раннеэллинистическая усадьба на городище «Чайка» и ее место в структуре поселения. // Stratum plus. «Война и мир» на берегах Понта Эвксинского. — № 3. — СПб, Кишинёв, Одесса, Бухарест. 2014. — С. 303—323.
  4. ↑ Под Евпаторией исследовали новую античную усадьбу «Наука и жизнь»
Отримано з http://krymology.info/index.php?title=Греко-скіфське_городище_«Чайка»&oldid=2589