Й
Й, й (йот) — літера більшості слов'янських кириличних абеток (10-а в болгарській, 11-а в російській і білоруській, 14-а в українській). У сербській і македонській абетках відсутня, замість неї використовують літеру Ј. Й входить також до писемностей на кириличній основі для багатьох неслов'янських мов.
Історія
Знак Й походить з церковнослов'янської писемності XV–XVI століть, будучи поєднанням літери И і запозиченого з грецької писемності знаку стислості. Строге фонетичне розмежування зображень И і Й виникло в українському друці початку XVII століття; в ході «книжної справи» часів патріарха Нікона воно перейшло в московські видання церковнослов'янських книг (друга половина того ж століття) і використовується понині; старообрядці ж зберігають стару орфографічну систему, у якій іноді замість Й пишеться И (святыи небесныи владыка).
У зв'язку з наявністю різних писемних шкіл і типів письма (устав, півустав, скоропис) Й у староукраїнській писемності вживалося в кількох графічних варіантах, що допомагає визначити час і місце написання пам'яток.
У XVI столітті, крім рукописної, з'явилася друкована форма літери. Остаточно увійшла до вжитку як самостійна літера 1619 року в «Граматиці слов'янській» Мелетія Смотрицького.
При введенні гражданського шрифту в 1707-1711 роках було скасовано всі надрядкові знаки, тобто особливий символ Й зник. Його відновила в 1735 році Академія наук і мистецтв (часто цю дату вказують як дату виникнення літери Й), але формально окремою літерою не вважався: не включали в перелік літер абетки, не мав порядкового номера, у словниках об'єднували з И тощо. Офіційно літерою абетки Й стала тільки у XX столітті[1], хоча деякий «утиск у правах» зберігається понині: якщо пункти перерахування чого-небудь позначають російськими літерами, то Й (як і Ё) при цьому пропускають.
За російським зразком літера Й увійшла до гражданських шрифтів болгарської, української і білоруської писемностей. До середини XIX століття її використовували також у сербській, але замінили латиноподібним йотом Ј, який успадкувала і македонська писемність.
Використання
У сучасній українській мові літерою «й» позначають середньоязиковий сонорний щілинний приголосний звук перед голосним звуком (його, серйозний) та нескладовий голосний і у кінці складу після голосного (стій, дбайте). Також в українській і болгарській мовах поєднання йо використовується на початку слів і після голосних замість літери Ё.
Й буває велике й мале, має рукописну й друковану форми.
Нині використовується також при класифікаційних позначеннях і означає «чотирнадцятий». При цифровій нумерації літера вживається як додаткова диференційна ознака, коли ряд предметів має такий самий номер: шифр № 8-й.
Таблиця кодів
| Кодування | Реєстр | Десятковий код | Шістнадцятковий код | Вісімковий код | Двійковий код |
|---|---|---|---|---|---|
| Юнікод (монолітний) |
Велика | 1049 | 0419 | 002031 | 00000100 00011001 |
| Мала | 1081 | 0439 | 002071 | 00000100 00111001 | |
| Юнікод (розкладання) |
Велика | 68682502 | 0418 0306 | 00406001406 | 00000100 00011000 00000011 00000110 |
| Мала | 70779654 | 0438 0306 | 00416001406 | 00000100 00111000 00000011 00000110 | |
| ISO 8859-5 | Велика | 185 | B9 | 271 | 10111001 |
| Мала | 217 | D9 | 331 | 11011001 | |
| KOI-8 | Велика | 234 | EA | 352 | 11101010 |
| Мала | 202 | CA | 312 | 11001010 | |
| Windows-1251 | Велика | 201 | C9 | 311 | 11001001 |
| Мала | 233 | E9 | 351 | 11101001 |
У HTML велику літеру Й можна записати як Й чи Й, а малу й — як й чи й.
Примітки
Джерела
Література
- Шаблон:УРЕ
- Півторак Г. П. Й // Українська мова. Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2000.
- ↑ Ширяев И. Практический учебник русской грамматики. Часть I. Этимология. По новой орфографии. Для младших классов средних учебных заведений, высших начальных училищ, торговых школ, курсов для взрослых и др. училищ. — М. : Книгоиздательство «Друг», типография Объед. Соц.-Демократ. Организаций «Коммунист», 1918. — С. 5.